Австрійський генерал-майор про тренування військових ЗСУ

EUMAM - тренувальна місія ЄС з підготовки українських військових, що офіційно стартувала в листопаді. Німецькому Бундесверу у цьому механізмі відведено головну координаційну роль. Усі плани навчань українських військових розробляють в Оперативному командуванні багатонаціональними силами в німецькому Ульмі (Multinational Joint Headquarters Ulm). Там командують багатонаціональними операціями армій країн Європейського Союзу - від гуманітарних і миротворчих операцій до бойових місій. Докладніше про оперативні завдання тренувальної місії для військовослужбовців ЗСУ в інтерв'ю DW розповів заступник командира цієї структури австрійський генерал-майор Райнгард Трішак (Reinhard Trischak). 

DW: Пане генерал-майоре Трішак, з офіційних джерел та повідомлень преси відомо, що Бундесверу у новій місії EUMAM з тренування українських військових відводиться провідна координаційна роль. Але що саме це означає на практиці? Які цілі ви ставите перед собою?

Райнгард Трішак: Започаткувавши цю підтримувальну місію для України, Євросоюз ставить перед собою ціль координації та поглиблення тієї допомоги, яку вже було надано Україні низкою країн-членів на двосторонньому рівні. Це означає, що йдеться про координацію спільного фінансування з Європейського фонду миру для України та про покращення координації тренувань, які вже тривають на двосторонньому рівні. І Бундесверу у цій координації відводиться суттєва роль спільно з іншими країнами-членами ЄС, як-то Польща, але й іншими, які докладають значних зусиль для тренування та для допомоги Україні.

Звучить дещо складно. У пресі вже лунала критика, що створення нового механізму, мовляв, може додати в процес підготовки українських військових зайвої бюрократії. Водночас, за словами міністра закордонних справ України Дмитра Кулеби, зараз ключовим поняттям є "швидкість". Що ви можете відповісти на таку критику?

Я не бачу тут зайвої бюрократії, якраз рівно навпаки. У Євросоюзі схвалили те, щоб виділені ним кошти було використано на цільові потреби. При цьому слід не забувати, що ЄС вже виділив Україні понад три мільярди євро з Європейського фонду миру. Переважна частина цих коштів пішла на летальні озброєння. Тому ніхто не може вимагати того, щоби ЄС виділяв ці кошти, при цьому ніяк не координуючи їхнє використання. Саме тому, з моєї точки зору, абсолютно необхідним був запуск такого професійного механізму як EUMAM. І це зовсім не означає, що справи ітимуть повільно, якраз навпаки, адже та підтримка, яку досі надавали на двосторонньому рівні, також потребувала координації. Тепер же для цього існує єдиний інструмент, за допомогою якого процеси можуть піти швидше і більш цілеспрямовано. Більше того, 15 листопада місія розпочала роботу і вже працює.

Читайте також: Чи загрожує Україні нестача озброєння - і що гальмує перехід на зразки НАТО

Бундесвер вже надав Україні чимало зразків своїх провідних озброєнь, серед іншого гаубиці Panzerhaubitze 2000, РСЗВ MARS II, самохідні зенітні установки Gepard, ультрасучасну систему ППО IRIS-T SLM тощо. Які уроки може Бундесвер для себе винести з цих поставок, з їхнього оперативного застосування на полі бою?

Що стосується техніки, озброєнь летальних та нелетальних, то Бундесвер, безсумнівно, серед тих армій, які надали Україні дуже велику, порівняно з іншими, допомогу. На самому початку був "низький старт", але зараз Німеччина є безперечно серед тих країн, які надають Україні найбільшу і найбільш цільову летальну та нелетальну допомогу. Треба також не забувати, що довкола надання цих озброєнь та спорядження Україні відбуваються серйозні дискусії як у самому Бундесвері, так і у Німеччині загалом. Загалом підтримка у Німеччині на високому рівні. Але треба ще поглянути, що ці поставки означають для самого Бундесверу. Не мені як австрійцю давати тут оцінки, але слід дивитися, щоби запаси, виділені Бундесвером Україні, могли б бути поповнені. І саме довкола цього точаться дебати.

При розробці планів і модулів тренувань для українських військових, вочевидь, має враховуватися оперативна ситуація на полі бою та ті виклики і загрози, які йдуть від противника. Як ви оцінюєте поточний рівень підготовки російського війська? Як заявлена 300-тисячна мобілізація може вплинути на перебіг боїв?

Так, напевно, ви теж стежите за повідомленнями ЗМІ, з яких випливає, що ті 300 тисяч солдатів, мобілізованих останнім часом, були направлені в зону бойових дій, не маючи при цьому особливо високої бойової сили. Їм бракує підготовки, їм бракує спорядження, частково бракує і озброєння і в будь-якому разі створеним з'єднанням і бригадам бракує згуртованості. Звичайно, не слід недооцінювати того, що 300 тисяч солдатів можуть змінити ситуацію, але за умови, що вони добре підготовлені і споряджені. Але цього як раз і немає. Саме тому, з актуальної точки зору, я би не став оцінювати бойову силу і бойову цінність цих додаткових 300 тисяч солдатів як особливо високу. Втім, варто стежити за тим, як розвиватиметься ситуація в Росії, і що з цим робитимуть у збройних силах РФ.

Читайте також: Нова військова допомога Україні від ФРН: ракети для IRIS-T і 30 бронемашин

Тривалість місії EUMAM з тренування українських військових спочатку заявлена на два роки. Але якщо спробувати заглянути в найближчу перспективу, які оперативні оцінки ви, як військовий, можете дати на наступний 2023 рік?

Одне вже зрозуміло зараз: якщо Україну і надалі підтримуватимуть так, як це робилося досі, то воєнного рішення на полі бою очікувати не варто. Тобто якщо цей конфлікт може бути завершено, то тільки дипломатичними, політичними шляхами та переговорами. Поки ще незрозуміло у яких саме рамках це може відбутися: чи за лінією ООН, або ж, якщо ОБСЄ зможе знову відіграти помітнішу роль, чи двосторонніми переговорами за участю окремих держав як Франція, Туреччина, США - все це належить оцінити. Але якщо ситуація залишатиметься такою, якою вона є зараз, то швидкого завершення конфлікту військовим шляхом очікувати не варто.