Як живуть українські діти в Росії і як Україна їх повертає

14-річний Костянтин жив у селі Козацьке на Херсонщині разом зі старшими сестрами і батьком, який через хворобу потребував постійного догляду. Російська армія окупувала село на початку повномасштабного вторгнення наприкінці лютого 2022 року. Коли хлопець вийшов із дому по гуманітарну допомогу, його рідні евакуювались до Нової Каховки, також окупованої, але без активних бойових дій. "Я повернувся додому - а сім'ї вже немає", - розповідає Костя в інтерв'ю DW. "Мабуть, в автобусі не було місця", - намагається зрозуміти і виправдати своїх рідних хлопець.

Наступні кілька місяців він жив сам. "Вони не могли приїхати і забрати мене. Не знаю, чому. Я був трохи засмучений через це", - зізнається Костя. Улітку представники окупаційної адміністрації запропонували йому поїхати до табору у російському Геленджику. Він поїхав та після закінчення десятиденної зміни повернувся додому. За два місяці йому знову запропонували поїхати до російського табору, тепер у Анапі. "Це була евакуація", - вважає Костя. Незабаром українська армія звільнила частину Херсонщини, зокрема і село, де жив хлопець. Коли закінчилася зміна в таборі, дітей розселили по місцях компактного проживання для біженців із України.

Читайте також: Дитяча омбудсменка України: РФ має п'ять сценаріїв викрадення дітей

Так Костя опинився серед 19,5 тисячі дітей, за даними української влади, незаконно депортованих до РФ та окупованих територій. Як пояснила DW Уповноважена президента України з прав дитини Дар'я Герасимчук, ця офіційна цифра включає навіть тих дітей, які виїхали до РФ разом із батьками. Адже російська армія створила умови, за яких сім'ї були вимушені піти на цей крок, наголошує Герасимчук.

Нова російська родина українського хлопця

Коли Костя жив у готелі для біженців у Анапі, до нього завітали представники російських органів опіки. За словами хлопця, вони сказали, що заберуть його до сиротинця, якщо хтось із рідних не приїде по нього. Але Костя не мав зв'язку зі своєю родиною. Зрештою, йому вдалося зв'язатися із сестрою. "Я кажу їй: робіть щось, заберіть мене звідси", - згадує хлопець. Але сестра не змогла приїхати, оскільки була неповнолітньою.

Незабаром працівниця органів опіки сказала, що знайшла для Кості прийомних батьків у передмісті Анапи. Хлопець не хотів іншої родини, але зрештою погодився поїхати до неї. "Сім'я добра попалася, - каже хлопець. - Я ніколи не бачив таких веселих батьків". Прийомні батьки - українці з Донецька. Після окупації в 2014 році вони переїхали до РФ та, ймовірно, отримали російське громадянство. "Про себе вони говорили, що вони українці. У них висів прапор і герб України. Ну і російський герб теж стояв, бо вони все-таки в Росії знаходяться", - розповідає Костя. Він став їхньої третьою прийомною дитиною. Хлопець пішов до нової школи, де, за його словами, його прийняли нормально. "Хоча один однокласник назвав мене хохлом", - додає Костя.

За даними Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Дмитра Лубінця, у російські родини вже влаштували орієнтовно 400 українських депортованих дітей. Усі вони були передані в ці сім'ї для всиновлення, заявив Лубінець в інтерв'ю DW. Публічно відомо лише про кілька таких випадків, найвідоміший - про дівчинку, вивезену з херсонського сиротинця. Минулого року журналісти з'ясували, що її вдочерив депутат російської Держдуми Сергій Миронов разом із дружиною.

Українська неурядова організація "Регіональний центр прав людини" з відкритих джерел встановила місце перебування 378 українських дітей, депортованих до РФ та влаштованих у російські родини. Водночас правозахисники не знайшли судових рішень про всиновлення на імена їхніх прийомних батьків. "Якщо немає судового рішення - всиновлення не було", - каже експертка організації Катерина Рашевська і додає, що росіяни можуть приховувати ці рішення. На відміну від дитини під опікою, усиновлена дитина прирівнюється до кровної, пояснює експертка. "Батьки можуть змінити її ім'я, прізвище, по батькові, місце народження і дату народження в межах шести місяців. Потім ми таку дитину не знайдемо. Особливо якщо вона маленька і мине тривалий час", - в інтерв'ю DW зазначає Рашевська.

"Ресурсні" опікунські родини в РФ

Правозахисники "Регіонального центру прав людини" встановили імена 69 прийомних батьків. За даними організації, майже всі родини є ресурсними, тобто вже виховують кількох прийомних дітей. "За професією серед них найбільше вчителів, - коментує Рашевська. - Також є військові та колишні військові, які брали участь у чеченських війнах. Є особи, які працюють у культурній сфері, та релігійні діячі. Серед прийомних батьків також багато активістів і представників благодійних фондів".

DW поговорила з одним із російських опікунів - Володимиром із Підмосков'я (ім'я змінено. - Ред.) Його сім'я виховує українського хлопця Максима (ім'я змінене. - Ред.), якого разом із іншими сиротами вивезли з окупованого з 2014 року Донецька до Курська за два дні до початку повномасштабного російського вторгнення. Представники органів опіки звернулись до сім'ї Володимира як до ресурсної. За словами чоловіка, родина погодилися прийняти хлопця, дізнавшись, що у нього немає батьків, а рідна сестра не може взяти брата під опіку.

Спочатку Максим сподівався повернутися до звичного для нього життя в інтернаті. Коли хлопець зрозумів, що це неможливо, вирішив залишитися в прийомній родині, розповідає Володимир. Максиму видали громадянство РФ, щоб, як стверджує опікун, дитина змогла отримати безкоштовну медичну допомогу. Ще у травні 2022 року президент РФ Володимир Путін підписав указ, який спростив отримання російського громадянства для українських дітей, аби росіяни могли брати їх у свої родини.

Володимир стверджує, що його сім'я виступає проти російської агресії в Україні. Він каже, що спочатку Максим негативно висловлювався про Україну та українців і бажав повернутися у "ДНР" після досягнення повноліття. Опікун, за його словами, пояснював Максиму, що це Росія напала на Україну, а не навпаки. "Ми завжди підкреслюємо гідність української нації та її право на самостійність. Нашу позицію знають усі наші діти, і він теж", - запевняє чоловік.

Відповідальність за порушення прав дітей

За інформацією українського омбудсмена Дмитра Лубінця, у російських родинах депортовані діти стикаються із перевихованням. "Їм кажуть: "Ти - росіянин. Ти використовуєш російську мову. Ти забуваєш про все, що було раніше, і починаєш нове життя. Ідеш до школи, отримуєш нові, російські, документи. Виховуєшся справжнім росіянином. І ти повинен бути вдячним за те, що ми тебе врятували", - розповідає Лубінець.

Він вважає, що правоохоронні органи мають надати кваліфікацію діям російських прийомних батьків. Зі свого боку він бачить порушення прав українських дітей, яких влаштовують у російські родини, зокрема, права на свободу переміщення та використання рідної мови. "Базові права українських дітей були порушені Російською Федерацією. Зокрема, вони були порушені і російськими сім'ями, які їх взяли чи то під тимчасову опіку, чи то під усиновлення. Для мене немає юридичної різниці - права української дитини були порушені РФ і громадянами РФ", - переконаний Лубінець.

Читайте також: Омбудсмен про українських дітей в Росії: Їх виховують справжніми росіянами

Водночас російський опікун Володимир каже, що не боїться відповідальності за взяття української дитини під опіку. "Якщо міжнародний суд визнає, що я винен - я готовий понести відповідальність, але моє сумління чисте, тому що я не мав провоєнних, агресивних мотивів. Від самого початку те, що там відбувається, було болем. Ми просто хотіли допомогти дитині у її життєвій ситуації", - каже чоловік.

Експертка "Регіонального центру прав людини" Катерина Рашевська каже, що влаштування українських дітей у російські родини є злочином, адже ООН забороняє всиновлення дітей однієї зі сторін конфлікту іншою. "Інша частина норм стосується виховання - воно має здійснюватися представником тієї самої культурної та етнічної групи, до якої належить дитина, - пояснює експертка. - Саме усиновлення, найбільш імовірно, буде кваліфіковане як геноцид. Бо насильницька передача дітей з однієї групи в іншу є геноцидом".

Тим не менш, вона не наполягає на тому, що опікуни є винними. "Ми починаємо вести лік відповідальних із опікунських рад. Вони реалізують політику Львової-Бєлової та Путіна - пошвидше роздати цих дітей", - розповідає Рашевська. Відповідальними вона вважає також російських губернаторів, які, за її даними, розробили систему заохочення родин взяти українських дітей, дитячих омбудсменів на окупованих територіях та, зрештою, самих президента РФ Володимира Путіна та російську дитячу омбудсменку Марію Львову-Бєлову, щодо яких Міжнародний кримінальний суд уже виписав ордери на арешт у справі про депортацію українських дітей. "А також - партію "Єдина Росія" із низкою депутатів, - додає Рашевська. - Особливо їхню віцеспікерку Держдуми РФ, колишню уповноважену з прав дитини Анну Кузнєцову, яка ініціювала законодавчі зміни для спрощення опіки та всиновлення".

Повернення депортованих дітей в Україну

У новій родині в передмісті Анапи Костя з Херсонщини не провів і місяця. Із хлопцем зв'язалася його сестра, якій на той момент уже виповнилося 18 років, та запропонувала йому повернутись в Україну. Костя спочатку відмовився, адже, за його словами, уже звик до прийомних батьків. "Потім я прокинувся і пишу їй: "Їдь". А вона вже була в дорозі. Тоді я знову передумав. І так кілька разів, - згадує хлопець. - Я вагався, тому що нас залякували. Я думав, що приїду в Україну - а тут ні їжі, нічого. А в Росії, казали, у мене все буде". Щодо повернення Костя також радився із прийомними батьками. "Вони говорили: "Рішення за тобою". Але радили залишитися. Пропонували, щоб, навпаки, вся моя родина переїхала до Росії", - розповідає хлопець. Зрештою він вирішив повернутися в Україну, адже хотів побачити своїх рідних, які переїхали з Херсонщини до Чернігова.

"Коли на кордоні я побачив український прапор і герб, то одразу відчув, що повернувся до своєї країни, - згадує Костя. - Одразу посмішка, полегшення. Тому що в Росії я почувався, ніби з гирею на серці". У Києві хлопця поселили до готелю від Save Ukraine - неурядової організації, яка допомагає із поверненням депортованих українських дітей. Наступні кілька місяців Костя провів із рідними. Однак ні тяжко хворий батько, ні сестри не можуть дбати про хлопця. Він сприйняв це з розумінням і повернувся у готель від Save Ukraine.

Нещодавно для Кості знайшли нову прийомну родину у Полтаві. Він уже переїхав туди і, за словами благодійників, адаптувався. Попри складну дорогу і неможливість жити із рідними, у розмові з DW хлопець сказав, що не шкодує про своє повернення до України.

Стратегія повернення дітей з Росії

За офіційними даними України, із 19,5 тисяч депортованих українських дітей наразі повернули майже 390. Повернення дитини відбувається за участі кількох сторін, схема повернення не розкривається, аби скористатися нею у майбутньому. Не всі з них були влаштовані в російські родини. Публічно відомо про щонайменше трьох дітей, повернених з родин.

Держслужбовці і правозахисники, які залучені у процес повернення, кажуть, що влаштовані у родини в РФ повертати найскладніше. "Ще складніше із повними сиротами. Коли є батьки або кровні рідні в Україні, вони можуть поїхати за дітьми. Але коли їх немає, це неможливо", - коментує DW Катерина Бобровська, адвокатка 18-річного Богдана Єрмохіна, якого вдалося повернути з російської родини минулого року. Ще один хлопець, над поверненням якого працювала Бобровська, втік із прийомної родини в РФ, оскільки не мав опікунів в Україні, які могли би його забрати.

Російський опікун Володимир, який взяв у родину донецького хлопця Максима, засуджує вивезення до РФ українських дітей, які мають родичів на батьківщині. Водночас переїзд на підконтрольну Україні територію його прийомного сина Максима він називає "дуже непростим питанням". "Що буде з його психікою? Він жив в інтернаті (в окупованому Донецьку. - Ред.), сім'ї не бачив, - розмірковує чоловік. - Їм там промивали мізки, що Україна - це вороги...".

Читайте також: "Система була паралізована". Як війна впливає на прихисток дітей-сиріт в Україні

Безперешкодне повернення український дітей із російських сімей стане можливим лише після закінчення війни, яка може тривати роками, припускає експертка "Регіонального центру прав людини" Катерина Рашевська. У такому разі, на її думку, вилучення дитини з російської родини і влаштування її в український сиротинець для пошуку нової сім'ї може бути травматичним для цієї дитини. "А раптом вона вже настільки сильно любить ту родину, що абсолютно не хоче нову?" - розмірковує Рашевська. На її думку, Україна має розробити систему повернення таких дітей: "Наприклад, ці російські сім'ї будуть виїжджати або на територію України, або на територію третьої держави. І будуть забов'язані забезпечити цим дітям українську освіту, виховувати їх не як росіян, а як українців. Але діти залишаться у них".

Голова неурядової організації Save Ukraine Микола Кулеба вважає, що Україна має повернути усіх дітей із російських родин. "Вилучати з російської родини, привозити в Україну та розповідати правду. Тому що дитину помістили до цієї сім'ї обманним шляхом", - каже Кулеба і водночас погоджується, що це питання є дискусійним. "Для нас як для держави лишається факт, що це - українська дитина", - у свою чергу нагадує український омбудсман Дмитро Лубінець. Він вважає, що рішення щодо того, де залишиться жити така дитина, мають ухвалювати її рідні або, якщо їх немає, українські державні органи. "Якщо людині 18 років, для нас буде достатньо почути: "Мене все влаштовує, я вважаю себе громадянином РФ і залишусь тут". Це вільний вибір повнолітньої людини. Але я знаю, що багато повнолітніх скажуть, що вони хочуть повернутися в Україну", - додає Лубінець.