Як у Мюнхені поставились до "плану Расмуссена" щодо Донбасу

Андерс Фог Расмуссен, який понад три роки тому залишив посаду генерального секретаря НАТО, на полях Мюнхенської конференції з безпеки 16-18 лютого обговорював нову ініціативу щодо врегулювання конфлікту на Донбасі. Вона присвячена формату миротворчої місії ООН на сході України, що покликана зупинити кровопролиття на Добасі й відновити територіальну цілісність України.

Новий формат миротворчої місії ООН на Донбасі пропонується Расмуссеном на противагу ініціативам щодо "блакитних шоломів", які президент України Петро Порошенко  висунув ще на початку 2015 року, а президент Росії Володимир Путін - у вересні 2017 року?  

Основні пункти "плану Расмуссена"

Концепція, яку екс-генсек НАТО обговорював у Мюнхені, викладена у доповіді, підготовленій ​​під егідою Фонду Расмуссена за участі експерта ООН при Колумбійському університеті в Нью-Йорку Річарда Гоуана. Аналітик у доповіді "Чи зможе ООН об'єднати Україну?" розглядає можливість розміщення міжнародного миротворчого контингенту на Донбасі, враховуючи поточні розбіжності України й Росії. При цьому він бере за основу напрацювання миротворчих місій на Балканах, у Лівані й інших регіонах.

Місію Європейського Союзу або НАТО Річард Гоуан вважає заздалегідь приреченою, враховуючи позицію Росії. Тому на Донбасі, на його думку, не повинно бути ані російських, ані натівських солдатів. Контингент повинен мати достатню чисельність - до 20 тисяч осіб, у тому числі 4-5 тисяч на кордоні Росії з Україною, аби запобігти потенційним вторгненням.  

Війска мають надати нейтральні країни, яким довіряють як західний альянс та Україна, так і РФ. Наприклад, Швеція, Фінляндія або Австрія, а також країни Латинської Америки, Казахстан, Білорусь, Монголія, вказується у доповіді Расмуссена-Гоуана. Або навіть країни НАТО, але дружні до Росії, як от Греція. Мандат повинен бути з обмеженою можливістю застосування сили для захисту як цивільного населення і мирного процесу, так і затримання "порушників".

Крім того, знадобиться запровадити посаду спецпредставника генерального секретаря ООН, аби досягнути компромісу між всіма сторонами конфлікту.

Генерал-лейтенант Бен Годжес, до недавнього часу командувач силами США в Європі, не виключив, що план спрацює за умови політики батога й пряника щодо Росії. Москва "повинна побачити в цьому зиски". Але головне, на думку Ходжеса, це професійний контингент, який користуватиметься довірою всіх сторін. "Чітка мета. Чітка місія. Чіткі правила. Інакше відправка людей в блакитних шоломах взагалі не допоможе врегулювати конфлікт", - зазначив Ходжес в інтерв'ю DW.

Обговорення плану в Мюнхені

За словами міністра закордонних справ України Павла Клімкіна, 16 лютого він цілу годину обговорював також і цю ініціативу з главою МЗС РФ Сергієм Лавровим на полях Мюнхенської конференції. Але той був непохитним, і міністри ні про що не домовилися. 

Головна розбіжність між Україною і Росією - у тому, де саме повинні дислокуватися миротворці ООН. Росія вважає, що на лінії зіткнення. Українці - передусім, на російсько-українському кордоні. Зблизити позиції сторін найближчим часом не вдасться, переконаний російський політолог, гендиректор Російської ради з міжнародних справ Андрій Кортунов. Він вважає, що ідея "блакитних шоломів" на Донбасі обговорюватиметься Москвою активніше лише після президентських виборів у березні цього року. Оскільки фокусування на виборах "відволікає від пошуку необхідних нових ідей", пояснив політолог в інтерв'ю DW.

Висловив сумніви у можливості реалізації нового плану й генсек НАТО Єнс Столтенберг після своєї зустрічі з Лавровим у Мюнхені.

Київ покладає великі сподівання на узгодження мирного "плану Расмуссена-Гоуана" спецпредставниками США та Росії Куртом Волкером та Владиславом Сурковим. В Україні вважають більшими шанси на його схвалення Москвою, якщо план також обговорять в межах "нормандської четвірки", тобто представники України, Німеччини, Франції та Росії.

На переконання ж колишнього губернатора Донеччини Сергія Тарути, також учасника конференції в Мюнхені, коло узгоджувачів треба розширити. "Все залежить від вміння переговірників - Франції, Німеччини, Євросоюзу та Америки - знайти ті аргументи, за яких Росія погодиться", - пояснив він.

Тарута критикує те, що переговори в нормандському форматі проводяться епізодично, а не на постійній основі. Тому він пропонує Німеччині й Франції призначити спецпредставників з вирішення питання в Україні. Політик закликає підключити до переговорів ОБСЄ, Євросоюз і окремо Австрію, що останнім часом особлово активно сприяє мирному врегулюванню. А столицю переговорів з Мінська перенести у Відень.

Майбутнє Донбасу - коли вибори?

"План Расмуссена-Гоуана" передбачає, крім миротворців, і вирішення соціально-економічних питань в регіоні. Для цього пропонується розмістити на Донбасі гуманітарні організації, юристів, цивільних експертів різного профілю, а також фахівців з цивільного адміністрування, які тісно співпрацювали б із місцевими органами для відновлення після конфлікту й реінтеграції у держструктури України.  

У 12-місячний термін після введення миротворців буде можливість провести вибори, передбачені Мінськими угодами. Для забезпечення їх проведення "блакитні шоломи" нададуть захист кандидатам, запобігатимуть порушенням виборчого процесу й гарантуватимуть достовірність результатів виборів. "Досвід Косова й Східної Славонії показує, що лише зусиллями військових неможливо забезпечити лад і знадобиться міжнародний підрозділ поліції чисельністю від 2 до 4 тисяч осіб", - відзначається у доповіді Расмуссена-Гоуана.

Екс-губернатор Донеччини Тарута також зазначив, що офіційний Київ міг би не лише очікувати прогресу від зустрічей Волкера й Суркова, а й сам виявляти більшу активність. Наприклад, Київ має фінансувати соціально-гуманітарні проекти для потреб 3-мільйонного населення окупованих територій, аби потім перейти на рівень організації політичної частини мінських угод.

Навіть Річард Гоуан у своїй доповіді наголошує, що "шанси на успішне розміщення миротворчого контингенту в Східній Україні є на даний момент низькими. Але якби широкі політичні обставини зробили Москву більш відкритою щодо цього варіанту, є достатні підстави вважати, що міжнародний контингент міг би забезпечити безпеку на сході України.