Україна приваблює німецьких інвесторів
24 жовтня 2004 р.Глобалізація автомобільної галузі спричинює ціновий тиск на підприємців. Останні ж своєю чергою намагаються знизити витрати на виробництво, шукають дешевшої робочої сили. Декому вже вдалося знайти.
Кореспондент «Німецької хвилі» побував на фабриці у Новому Роздолі, що у Львівщині. Аби дістатися сюди від польсько-українського кордону автомобілем потрібно витратити приблизно півтори-дві години.
У цеху близько сотні українських жінок у білих халатах. Вони працюють для німецького підприємства ODW-Elektrik, яке постачає електрообладнання для автомобільної промисловості. Працівниці ріжуть кабелі, монтують до них штекери та перемикачі.
Колись ці жінки були учительками, інженерами, перукарками. Але після закриття єдиного в районі сіркового комбінату близько вісімдесяти відсотків населення втратилb місце праці. Багато з них подалися в пошуках роботи до Іспанії, Чехії, Португалії, де здебільшого працюють нелегально. Тож для місцевих мешканців прихід німецького інвестора – це неабиякий шанс налагодити своє життя. Водночас така нівестиція вигідна й для німецьких підприємців, адже витрати на зарплатню в Україні, наприклад, на 30 відсотків нижчі за ті, які довелося б виплачувати у країнах, що є новими членами Євросоюзу. Розповідає директор філії ODW- Elektrik у Новому Роздолі Міхаель Трауд:
«Кажуть, що це останній бастіон дешевих рук. Положення тут надзвичайно вигігідне: близько до кордону, до Польщі, до Європейського Союзу. Тут знайшлося дуже багато людей, котрі погодилися отримати роботу, і вони працюють дуже добре».
Перед Україною Трауд працював на філії підприємства в Угорщині. Але, за його словами, після вступу цієї країни до ЄС, зарплати там почали поволі, але впевнено повзти догори.
Щоб зберігати конкурентоздатність треба рухатися далі на схід Європи. Такої думки дотримується і Вернер Ґайлінґер, керівник фірми Leoni, яка нині є найбілшим інвестором у автомобілебудівну галузь України. Філія заводу поблизу міста Стрия у Львівській області, як і ODW- Elektrik, займається виробництвом електрообладнання для автомобілів, які збирають на заводах General Motors в Німеччині, Бельгії та Великобританії. Вернер Ґайлінґер розповідає:
«Всі матеріали для виробництва ми привозимо з-за кордону, виробляємо тут продукцію, яку потім постачаємо в Бохум, Антверпен та до Англії. Для виробництва ми отримали великий підряд від General Motors. У нас не було б іншого шансу виконати умови контракту, якби не такий рівень зарплатні, як тут».
Україна, де зростання економіки за минуле півріччя становило 13 відсотків, стає щоразу привабливішою для інвесторів. У державі вже працює близько тисячі німецьких фірм. На український ринок виходять також всесвітньо відомі торгівельні мережі, як наприклаж Metro або HIT. Водночас іноземні фірми нарікають на певні ризики, наприклад: забагато бюрократії, різниця в стандартах, свавільне встановлення податкових законів, нездала інфраструктура. Це найбільші зі складнощів, а існує ще й маса дрібних проблем. Нарікають німецькі інвестори й на хабарництво, коли для найменшого контакту з представниками місцевої адміністрації треба готувати якийсь подаруночок. На проблеми корупції вказує і голова Представництва німецького підприємництва в Україні Карін Рау. Водночас вона висловлює сподівання, що ситуація зміниться на краще після президентських виборів:
«Я сподіваюся, що після виборів запрацюють відповідні заклади, служби, парламент, котрий повинен ухвалити цілу низку злободенних законів. Маю надію, що нові укази й рішення допоможуть економіці набути форми, в якій вона стане дієвою».
Любомир Петренко, Крістіане Гофман