На полі - молодь, а що роблять ветерани?
23 липня 2007 р.
Володимир Лютий, який свого часу грав у „Дніпрі”, а згодом у німецькій бундеслізі, нині тренує московський «Локомотив». Щоправда, відразу після закінчення футбольної кар'єри він зайнявся торгівлею «Мерседесів» і БМВ до Фінляндії, Росії і України. Бізнес йшов успішно, але Володимиру, як він нам сам розповів, все ж таки не вистачало футболу. І він вирішив зробити тренерську ліцензію. А для цього...
"Потрібно закінчити тренерські курси. Це дуже корисно. Якщо ти навіть багато грав і працював з різними тренерами, то, все одно, мислиш як футболіст. Спочатку думаєш, що тренувати легко. Але це дві дуже різні справи. Ці курси розбиті на чотири ступені – С, B, А, і нарешті – „футбольний вчитель”, після чого ти можеш тренувати бундеслігу.”
Курси Лютий закінчив на відмінно і йому видали ліцензію, що дозволяє працювати з командами до третьої ліги. Але першим його клубом стала команда п'ятого ешелону "Blau-Weiß" з Брюля. Команда складалася з робітників, студентів, маклерів, дрібних підприємців, що тренувалися лише тричі на тиждень. Лютий не отримував від цього ані морального, ані матеріального задоволення.
Коли ж торік, після свого призначення на посаду головного тренера московського «Локомотива» Олександр Бишовец запропонував Лютому тренувати нападаючих залізничників, Володимир прийняв цю пропозицію. «І правильно зробив!» - вважає колега Володимира Віктор Пасулько, який сам родом із Закарпаття, а тепер також мешкає в Німеччині. Свого часу в складі збірної СРСР він став срібним призером Чемпіонату Європи:
„Тренер-іноземець має в Німеччині дуже мало шансів для роботи. Потрібно або мати дуже гучне ім'я у футболі, або ж - добрі зв'язки чи команду, що просувала б тебе вперед. У Німеччині вистачає тренерів - колишніх класних футболістів і гравців збірної. І навіть у них немає шансів знайти роботу, якщо за ними не стоїть хтось, хто б їх просував”.
Як і Лютий, Пасулько закінчив тренерську школу в Німеччині. Спочатку він працював з командами обер-ліги, потім з молдавською національною збірною, тренував в Азербайджані й нарешті знову повернувся до Кельна. Тут він опікується гравцями футбольного клубу Junkersdorf. Ця команда грає в одній з нижчих ліг. Але Пасулько ще сподівається на повернення у великий футбол.
А от Віктор Скрипник, український чемпіон Німеччини у складі бременського «Вердера», працює з юнацькою командою клубу, за який колись сам виступав. Скрипинк – перший іноземець, якого бременці після закінчення кар'єри, взяли на роботу тренером. Віктор упевнений, що в Німеччині в іноземців...
«... перспектива завжди є. Просто, якщо ти хочеш бути професіоналом, тобі потрібно вчитися, щоб досконально знати свою справу. Я роблю ці тренерські ліцензії, щоб поповнити свої знання. Спочатку набираєшся досвіду, а далі багато що залежить від везіння».