На близькосхідному фронті без змін
9 серпня 2006 р.„переможцем” цього конфлікту.
Чим довше триває війна на Близькому Сході, тим важчим стає життя для обох націй. Невпинно зростаюча кількість жертв з обох сторін лише загострює ситуацію. У середу ввечері керівник радикального руху „Хезболла” Шейх Хасан Насралла закликав усіх арабів покинути портове місто Хайфу. У телевізійному зверненні він зазначив, що саме через їхню присутність „Хезболла” поки ще не атакувала місто. Проте це не зовсім відповідає дійсності: на Хайфу вже падали ліванські ракети, внаслідок цих нападів загинуло близько десяти людей. Судячи з усього, Насралла планує масивні воєнні атаки на місто як реакцію на розширення ізраїльських наступів на півдні Лівану.
Лідера „Хезболли” варто сприймати серйозно, вважають експерти. Один з них, професор міжнародного права та колишній посол Німеччини в ООН Тоно Айтель , вважає, що Захід робить помилку не залучаючи рух „Хезболла” до дипломатичного врегулювання конфлікту на Близькому Сході:
„Я гадаю, що не буде можливим прийняти якісь рішення, оминаючи „Хезболлу”, їх необхідно залучити до цього процесу. Не може бути й мови, щоб рух „Хезболла” вдалося роззброїти або прогнати з Південного Лівану проти їхньої волі”, - говорить Айтель.
Таку думку поділяє й багато хто на Близькому Сході – наприклад, у Єгипті. Більше того, серед пересічних арабів саме керівник руху Шейх Хасан Насралла користується неабиякою популярністю. І це зовсім не з релігійних мотивів.
„Дорогий Насралла, нападай на Тель Авів!” - скандують хором демонстранти на вулицях Каїра.
Цікаво, що такі гасла лунають тепер не тільки від релігійних фанатиків. Понад триста демонстрантів, які в середу вийшли на вулиці єгипетської столиці, належать до лівих, нерелігійних угруповань. Майже третина - жінки без традиційного для мусульман головного покриття. Своїм виглядом вони мало чим відрізняються від заангажованих європейських активісток.
„Піднесіть свій голос!” – закликають жінки: „Хто бореться, той не загине”.
У єгипетському суспільстві відчувається солідаризація з рухом „Хезболла”. Шейх Насралла став свого роду джерелом гордості для прихильників Ісламу, а „Хезболла” - своєрідним символом гідності арабів. Для того, щоб уявити собі, які суспільні кола охопила така тенденція, достатньо послухати висловлювання окремих видатних особистостей в арабському світі. Навіть науковець Наср Хамід Абу Зеїд, один із найжорсткіших критиків ісламізму, який перебуває в еміграції в Нідерландах, цими днями виступив на захист руху „Хезболла”. Їхні воєнні операції, на його думку, - це не авантюра, а єдина стратегічна можливість опору, яка ще залишилася в арабського народу.
Абд ель-Халім Канділь, головний редактор тижневої газети „Аль Арабі” так пояснює таку точку зору:
„Насралла став своєрідним символом, адже він ніколи не спрямовує свою зброю проти ліванців чи арабів. Він ніколи не зважав на якісь внутрішньополітичні непорозуміння й завжди боровся лише із зовнішнім ворогом. Насралла є втіленням опору в найчистішому вигляді”.
Прості люди арабських країн, не лише по телебаченню, бачать цивільні жертви війни й усвідомлюють, що ніхто не може або не хоче зупинити пролиття арабської крові. Отож, не дивно, що в очах багатьох арабів саме Насралла став символом протистояння.
„Усюди гинуть діти та мусульмани, в Палестині та Іраку. Ми всі підтримуємо Насраллу і хотіли би боротися разом з ним. Я готова до нього приєднатися”, - говорить одна демонстрантка.
Наскільки серйозними є такі заяви демонстрантів – невідомо. Однак експертів непокоїть той факт, що коли нинішня близькосхідна ситуація заспокоїться, серед арабів сформується не одне угруповання екстремістів, якщо не ціле покоління.