Велика перевага об'єктів ненависті полягає у тому, що проти них легко об'єднуватися. Ненависть осліплює. Таким чином у спільній ненависті зникають всі розбіжності, незгода і суперечності. Ненависть об'єднує. Ненависть дає відчуття, буцімто маєш уявлення про те, як зробити життя кращим, не маючи при цьому справжніх ідей і бачення майбутнього.
Якщо поглянути на сьогодення США, стає очевидним: нині цю величезну країну об'єднує радше не мрія про краще життя, як це було впродовж століть. Якщо сьогодні й існує домінуюче почуття серед американців, то це почуття ненависті до політичних опонентів. У двопартійній системі все доволі просто. "Хто не зі мною, той проти мене", - цей принцип відомий ще з біблійних часів, а саме з Євангелія від Матвія (гл.12, в.30).
Досвід виборчої кампанії
2016 року, коли Дональда Трампа обрали президентом США, я була кореспонденткою Deutsche Welle у США. Проїхала тисячі миль зі сходу на захід, з півночі на південь. Була у мегаполісах. Але найбільше саме у провінції, у малих містах та на спортивних аренах, на яких виступав Трамп. Я із самого початку спостерігала, як він впевнено йшов до своєї мети - Білого дому. Я була свідком того, як він приводив у захват маси - студентів і робітників, пенсіонерів, матерів, домогосподарок і бізнесменів. Я бачила також, як довго демократи взагалі не могли спромогтися сприймати його всерйоз. Не могли повірити спершу, що він стане кандидатом від республіканців, а потім ще й переможе Гілларі Клінтон. Це була владна зухвалість: як це можливо, що телезірка переможе апарат влади, об'єднаний навколо Гілларі Клінтон? Жінки, яка була абсолютно відвертою, коли назвала прихильників Трампа людьми, що заслуговують на співчуття.
Недемократичний рефлекс
Рік тому Дональд Трамп зрештою склав присягу президента. У Вашингтоні, огорнутому сірістю і дощем. Відтоді, здається, тверезий аналіз політики президента його співвітчизниками став неможливим. Є лише один-єдиний рефлекс: "як жахливо, як огидно, як мерзенно".
Це недемократично. Зрештою, Трампа обрали у відповідності до американського виборчого законодавства. Крім того, це ще й нерозумно. Тому чимало ліберальних ЗМІ втрачають у зв'язку з цим довіру. Звісно, це є їхнім завданням вказати на те, наскільки небезпечними є чимало твітів президента. Або розслідувати й довести фактами, хто насправді у довгостроковій перспективі виграє від ініційованої ним податкової реформи. Але для кожної людини, що мислить критично, має бути само собою зрозумілим, аналізувати вчинки політичного опонента без піни біля роту і звертати увагу і на позитив в його діях, коли такий є.
Правильні вимоги на адресу Німеччини
Що ж, наприклад, неправильного у вимозі, щобЄвропа нарешті знайшла шлях до спільної, сильної зовнішньої і оборонної політики? Що такого в тому, що американський президент закликає Німеччину більш активно брати участь у фінансуванні НАТО? Та й самій Німеччині варто уважно придивитися до власної політики у європейських питаннях, коли вже вона критикує принцип "Америка передусім". Адже наш міністр фінансів останніми роками так само думав лише про благо німецького народу, відстоюючи політику жорсткої економії державних коштів. Так само не позбавленою сенсу є й тема надмірної забюрократизованості та неефективності ООН.
Мене так само лякають агресивні твіти Трампа щодо Північної Кореї. Я боюся їх. Але я бачу і неспроможність адміністрації Барака Обами розпізнати справжню небезпеку ядерної програми Пхеньяна. Так, мене також турбує, коли я бачу як Росія і Китай заповнюють вакуум, який виник після того, як США стали здавати позиції у ролі "світового поліцейського". Однак і тут треба для повноти картини врахувати втілену Обамою доктрину "лідерства з другого плану". І його провал у Сирії, і на Середньому і Близькому Сході загалом, аж ніяк не можна повісити на адміністрацію Трампа.
Президентський термін ще далеко не закінчується
Ключову фразу всієї передвиборної вистави, як на мене, сказала Мішель Обама: "When they go low, we go high", що можна перекласти як "Коли люди поряд поводяться негідно, ми маємо реагувати на це з гідністю і спокійно". Цей принцип багатьом критикам Трампа варто взяти на озброєння - як у середині країни, так і за кордоном.
Дональд Трамп рік на посаді. І, всупереч всім сподіванням на процедуру імпічменту, все виглядає так, що він залишатиметься при владі ще досить довго.
Є чудовий американський вислів: " Get over it". Це можна перекласти як "Так же воно склалося". Отже, настав слушний момент, аби перевести дискусії навколо Трампа у прагматичну площину. Не перейматися більше його волоссям і кольором його обличчя. Натомість його політикою. По суті. І розважливо. Не роздмухувати скандал навколо чергового твіту. А аналізувати, що поганого, а що й слушного в його політиці. І визнати при цьому, наскільки складно в цьому світі нести політичну відповідальність.
Адже ненавидіти просто. Набагато складніше продумати і запропонувати справжні альтернативи.
Коментар на сайті Deutsche Welle є особистою думкою автора, яка може не збігатися з думкою окремих журналістів і не є позицією DW загалом.