1. Перейти до змісту
  2. Перейти до головного меню
  3. Перейти до інших проєктів DW

Голова ЦВК Давидович: ”Деполітизація виборчкомів – першочергове завдання в демократизації суспільства”

Віктор Тимченко9 лютого 2005 р.

Рішення Верховного суду України про скасування постанови Центральної виборчої комісії про підсумки другого туру президентських виборів в Україні показало, що до маніпуляцій під час виборів призвела, зокрема, політична заанґажованість членів ЦВК. Нинішній голова ЦВК Ярослав Давидович вважає, що деполітизація виборчкомів повинна стати першочерговим завданням у демократизації суспільства.

https://p.dw.com/p/AOH7
31 жовтня 2004 року довкола ЦВК ще стояли бронетехніка і водомети
31 жовтня 2004 року довкола ЦВК ще стояли бронетехніка і водометиФото: AP

Ярослав Давидович уже сім років працює в Центрвиборчкомі. Він був заступником Сергія Ківалова в ЦВК. І він став тією постаттю, яка змогла за лічені дні повернути виборчкому обличчя законослухняної установи, без помилок провести повторне голосування і обрати президента країни. Безпомилкове, бо, як наголошує нинішній голова ЦВК Давидович, жодне рішення комісії не було скасоване судом, хоча позовів до нього було достатньо.

Але чому стало можливим маніпулювання при підведенні підсумків другого туру, запитуємо ми Ярослава Давидовича?

Причин багато. Я б сказав: не завжди чітка правова або законна позиція членів Центральної виборчої комісії, Верховний Суд України довів, що і представники органів влади на місцях в окремих округах впливали на результати виборів і, зрештою, самі дільничні комісії і територіальні комісії окремих округів допускали порушення. Про що можна зробити висновок з того, що майже триста кримінальних справ порушено за фактами зловживань і порушень, які мали місце на виборах президента України 21 листопада при проведенні повторного голосування. Їм дасть оцінку, відповідно, Генеральна прокуратура, а остаточні рішення будуть прийняті судами, щодо порушень, які мали місце. Але я скажу, що другий тур голосування показав, що дехто вільно поводиться із законом про вибори президента України і, взагалі, з законодавством про вибори.

Після заміни кількох членів ЦВК, після того, як з неї було виведено одіозну фігуру Сергія Ківалова і Комісію очолив Давидович, стиль роботи ЦВК змінився, змінився, відповідно, і стиль роботи територіальних виборчих комісій. Але – що саме змінилося в роботі?

Змінилося те, що кожен член Центральної виборчої комісії, голосуючи за те чи інше рішення, голосує по закону. Ми, перш за все, домовилися, що незважаючи на те, що члени комісії призначені від певних політичних сил, вони працюють у комісії абсолютно незалежно, не обслуговуючи політичні сили. Це, як на мене, основне кредо у роботі Центральної виборчої комісії. І, відповідно, воно передалося й на місця.

Пагони демократії в Україні молоді. Де гарантії того, що новий ”ківалов” знову не стане на чолі того чи іншого виборчкому. Який захист потрібен членам виборчих комісій, щоб вони не намагалися обслуговувати ті чи інші політичні інтереси, не піддавалися тиску на инх з боку влади?

Нас захищає закон. Ми є незалежними, і я сьогодні авторитетно можу сказати, що з 8 грудня, відколи я працюю голової ЦВК, я не відчував ніякого тиску ні з однієї, ні з другої сторони, оскільки вони знали, що тиснути на мене і моїх колег не матиме ніякого сенсу. Вони чудово зрозуміли, що їм не вдасться на нас вплинути.

І все ж Давидович незадоволений нинішньою системою створення виборчих комісій. Найголовніша їхня вада – неприховані політичні інтереси членів виборчкомів. Притаманна була ця біда і ЦВК. Говорить Ярослав Давидович:

На жаль, сформована вона була в лютому 2004 року за рекомендацією політичних сил, фракцій. Довго ми до того йшли, щоб зрозуміти, що це ідея безперспективна: члени комісії повинні керуватися тільки законом, а як вони призначались, якими політичними силами, для їхньої роботи значення не повинно мати. Мені хотілося б, щоб територіальні комісії, дільничні комісії формувалися з людей, які пройшли певне навчання, мали певні сертифікати, тобто не формувалися із представників політичних сил. Це – нонсенс. Я не знаю країни, яка б формувала комісії, територіальні й дільничні, із представників політичних сил, які в силу своєї не завжди політичної грамотності можуть інколи захищати інтереси певних політичних сил.

І на завершення він додає:

для того, аби виборчкоми не ставали інструментом в руках політичних сил, їхня деполітизація має стати першочерговим завданням у демократизації українського суспільства.