Гамбурзькі «Нечепури» мріють про власний музей
22 січня 2009 р.
Уже чверть століття в Гамбурзі існує майстерня "Schlumper". Останнім часом стало однак зрозуміло, що лише будівлі художньої майстерні "шлюмперам" замало. Вони мріють вийти нарешті на солідніший мистецький рівень і демонструвати свої роботи в рамках власного музею. Адже мистецтво – це їхня головна професія, і її результати має бачити широкий загал.
Унікальна можливість для художників.інвалідів
«Я саме вирізаю картинку ножицями. Спочатку треба все промалювати олівцем. А потім вирізати за контурами», розповідає Ніколь Шмуль. Вона, як і решта її колег дуже концентровано працюють, хоча в майстерні голосно ввімкнене радіо. Ніколь вже вісім років належить до «Шлюмперів». Можливість працювати як справжня художниця – це для неї щось особливе:
«Я дуже охоче малюю, тому я приходжу сюди. Мені це приносить задоволення і я сподіваюся досягти успіху. Якщо знаєш, що в тебе от була виставка, продалися кілька картин, то це додає мужності продовжувати свою роботу».
Ось і зараз Ніколь сидить і працює прямісінько на виставці своїх робіт. Принаймні вони є частиною чергової виставки майстерні «Шлюмперів», що носить назву «Кохання, гордість і пристрасть». Близько ста картин і скульптур ледве вдається розмістити в майстерні, розповідає її творчий директор Рольф Лауте:
«Щоб влаштовувати тут виставки, треба мати залізні нерви. Адже в цій кімнаті, де ми зараз сидимо, працюють, як правило, до чотирьох митців. А це означає, що перед відкриттям виставки треба кілька днів прибирати. Ось і зараз – погляньте, скільки сміття».
Музей необхідний
Рольф Лауте переконаний, що єдиним логічним виходом було б облаштувати для «Шлюмперів» власний музей. Він вже навіть підшукав будинок у гамбурзькому районі Альтона. Колись у ньому була початкова школа.
«Цей будинок вже щонайменше п’ять років пустує. Опалення немає, фарба облазить. Ми б його могли викупити, якби гроші на те були».
Але гроші потрібні були б ще й на реконструкцію – понад два мільйони євро. Однак поки спонсорів знайти не вдається. Підтримувати художників-інвалідів за сучасних економічних негараздів мало хто хоче, та й великого зиску це нікому не обіцяло б, бідкається Рольф Лауте й пояснює:
«Музей був би не лише для шлюмперів. Адже йшлося б про музей, якого ще ніколи в Німеччині не було. У ньому можна було б проводити тематичні виставки, як митців з розумовими вадами, так і без них. І до того ж у такий спосіб можна було б показати, якою цінною і якісно рівноправною є робота митців з розумовими вадами розвитку».
Рольф Лауте каже, що для експозиції такого музею картини обиралися б за їхньою якістю, а не лише за принципом, є їх автор інвалідом, чи ні.
".Шлюмперам" хотілося б також відкрити свої запасники, в яких нараховується близько п’яти тисяч робіт. Це була б єдина можливість презентувати широкому загалу картини тих митців майстерні, які вже не живуть. Решту ж площ можна було б використовувати для інших, тематичних виставок.
Крім того, для «шлюмперів» музей міг би бути ще однією можливістю працювати й поглиблювати свій контакт із зовнішнім світом. Приміром, у якості екскурсоводів чи викладачів на художніх курсах, як про це мріє Ніколь Шмуль:
«Якщо в нас буде такий музей, на що я дуже сподіваюся, то я б охоче проводила б там курси малювання, щоб і ніші могли робити такі цікаві речі».
Поки ж «Шлюмпери» шукають спонсорів, збирають приватні кошти й сподіваються, що все ж незабаром зможуть реалізувати свою мрію.
Більше про майстерню «Шлюмперів» можна дізнатися в Інтернеті за адресою http://www.schlumper.de