Розслідування нацистських злочинів у Німеччині триває досі

Нюрнберзький процес, на якому були засуджені півтори сотні нацистських злочинців, був лиш вершиною айсбергу. Навіть попри те, що згодом багатьох засуджених було помилувано або достроково звільнено, суспільству потрібен був сигнал, що злочинці Другої світової ніколи не зможуть спати спокійно. При Центральному бюро розслідування нацистських злочинів 1958 року було створено архів, який вже кілька років потому налічував півмільйона документів і півторамільйонну картотеку. Більшість гучних судових процесів, ініційованих бюро, стосувалася злочинів у нацистських концтаборах.

«Ми впевнені у провині Дем´янюка»

Пік навантаження у роботі відомства припав на період між 1967 і 1971 роками, коли одночасно розслідувалося до шестиста справ. Але навіть сьогодні Центральне бюро не залишається без роботи. Яскравим підтвердженням того є «справа Дем´янюка». Українець Іван Демянюк був наглядачем у концентраційному таборі «Собібор» на польсько-українському кордоні. Після війни Дем´янюк переховувався у Сполучених Штатах. Згодом його було видано до Ізраїлю, де відбувся суд за звинуваченням у злочинах проти людяності. Однак за браком доказів Дем´янюка відпустили. За його справою вже давно слідкують у Центральному бюро у Людвіґсбурзі. Керівник відомства Курт Шрімм не сумнівається у провині Дем´янюка: «Ми на сьогодні впевнені у тому, що зможемо довести його пряму причетність до вбивства, щонайменше, 29 тисяч людей», - каже Шрімм.

Вбивство не має терміну давності

Хоча доводити провину підозрюваних із кожним роком стає дедалі важче, у Людвіґсбурзі готові працювати доти, доки в живих лишатиметься хоч один підозрюваний. Саме юристи Центрального бюро розслідування нацистських злочинів свого часу домоглися того, що вбивство та пособництво у вбивстві за німецькими законами не має терміну давності. Хоча чимало правників у Німеччині дотримуються іншої точки зору. Курт Шрімм наголошує: «Ми донині зобов’язані доводити жертвам, що нам не байдуже те, що сталося тоді. У багатьох розмовах із жертвами мені доводилося чути слова підтримки. Людям, зрештою, не так важливо, чи відсидів злочинець у тюрмі, чи був засуджений лише після смерті. Головне для них, що Німеччина як держава веде кожне розслідування до кінця і не забуває злочинів тих часів», - каже керівник бюро. (єт)