Російський вплив на Балканах

Гансйорґ Айфф - німецький дипломат. До розпаду Югославії він був послом ФРН у Белграді. Вийшовши на пенсію, Айфф у ролі громадянського представника ОБСЄ та НАТО продовжував працювати в Сербії й Македонії. В інтерв'ю DW він розповів про те, наскільки значним є вплив Росії на Балканах і, зокрема, в давній союзниці Москви - Сербії, яка претендує на членство в ЄС.

DW: Пане Айфф, чимало оглядачів вважають, що через прірву, яка поглиблюється між Росією та Заходом, Європа стоїть на порозі нової "холодної війни". Чого варто очікувати, якщо діалог зазнає невдачі?

Гансйорґ Айфф: "Холодна війна" між Заходом і Сходом закінчилася більше двадцяти років тому. Нема сенсу в застосовуванні формул, що позначають минуле, до теперішнього. Нині йдеться про те, щоб дотримуватися правил мирного, ненасильницького співіснування, які свого часу узгодили країни-члени ОБСЄ, тоді вона ще називалася Конференція з безпеки та співробітництва в Європі. Політиці розв'язання української кризи шляхом переговорів не існує альтернативи, хоча це й потребує терпіння. Росія не може бути зацікавлена у зміцненні теперішнього становища, коли її відносини з Європою та Північною Америкою серйозно ускладнені.

Канцлерка Анґела Меркель публічно висловила сумніви щодо російської політики на Західних Балканах і в цьому контексті згадала Сербію. У секретному документі, який опублікував тижневик Der Spiegel, вказується на зростаюче занепокоєння в Берліні у зв'язку з політикою Росії на Балканах. Чи поділяєте Ви це занепокоєння?

З одного боку, Сербія плекає традиційно тісні відносини з Росією, а з іншого вона прагне членства в ЄС. Там вірять, що можуть однаковою мірою досягти обох цілей. Якщо зусилля для розширення російського впливу, помітні останнім часом, перешкоджатимуть наближенню Сербії до ЄС, це буде неприйнятним.

Як би Ви охарактеризували інтереси Росії в цьому регіоні? І якої політичної лінії дотримується на Балканах Берлін?

Впадає в око, що Росія докладає зусиль, щоб посилити свій політичний вплив, економічні й культурні позиції в Південно-Східній Європі. Найвиразніше це спостерігається в Сербії, яка традиційно є найважливішим партнером Росії в регіоні. У війнах періоду розпаду Югославії Росія політично підтримувала Сербію. До сьогодні вона підтримує Сербію в косовському питанні (Сербія не визнає незалежності своєї колишньої провінції Косово, а Росія заблокувала вступ Косова до ООН - Ред.). Нещодавно країни домовилися про "стратегічне партнерство", в рамках якого відбуватимуться спільні військові навчання та здійснюватиметься обмін розвідувальною інформацією й персоналом. Енергозабезпечення Сербії значною мірою контролюється російськими компаніями.

Росія присутня і в сербському банківському секторі. Двостороння угода про зону вільної торгівлі полегшує товарообмін. Активуються старі культурні зв'язки, базовані на спільному православному віросповіданні. Особливо багато прибічників у Росії серед сербських "правих". Офіційний Белград підготував для Путіна грандіозний прийом під час святкування річниці звільнення від фашизму. Не настільки яскраво вираженою, але все-таки відчутною залишається російська присутність у Чорногорії. У Боснії й Герцеговині Росія підтримує президента Республіки Сербської, який протидіє зусиллям налагодити єдине державне правління в Боснії й Герцеговині.

Німеччина виступає за інтеграцію Сербії до ЄС, як і всіх інших держав-спадкоємиць Югославії, якщо будуть виконані умови. Це німецька політика з часів розпаду Югославії. У випадку Сербії до політичних умов належить остаточне примирення між Сербією та Косовом. У подальшому Сербія також повинна буде гарантувати, що не дозволить Росії блокувати свою участь у ЄС. Поведінка Росії під час української кризи та розвиток сербсько-російських відносин виправдовують це застереження.

Упродовж минулих століть Балкани неодноразово були ареною конфліктів великих держав. Чи могло б це статися і в випадку теперішньої кризи?

На Балканах немає загрози війни між великими державами, як у 1914 чи 1941 році. Але, як ми бачимо, це не виключає боротьби за вплив. У принципі, мирне суперництво варто схвалювати, якщо воно йде на користь регіону і відносини між конкурентами залишаються при цьому нормальними.