Помер Вольфґанґ Шойбле - ціла інституція у політиці ФРН

26 грудня помер Вольфґанґ Шойбле (Wolfgang Schäuble). Про смерть на 82-му році життя відомого німецького політика німецькі інформаційні агентства повідомили у середу, 27 грудня.

Політичну сцену Німеччини залишила ціла інституція. Пішла людина, яка мала пристрасть до політики, протестантське відчуття обов'язку і вміння добиватися свого. Людина, яка ніколи не дозволяла поразкам і ударам долі вибити її з колії.

Вольфґанґ Шойбле народився в 1942 році, він був чимось на кшталт людського втілення політичної історії Федеративної Республіки - спочатку Західної Німеччини, а потім країни, що возз'єдналася. Шойбле, який представляв консервативну партію Християнсько-демократичний союз (ХДС), понад півстоліття - з 1972 року - був депутатом Бундестагу. Це національний рекорд: за приблизно 150-річну історію парламентаризму в Німеччині нікому раніше такого не вдавалося.

Життя без політики було для Шойбле немислиме. "Я пристрасно люблю роботу парламентаря", - зізнавався він знову і знову. В одному з інтерв'ю на питання, як це - впливати на формування політики в Бундестазі протягом приблизно півстоліття, Шойбле відповів - ймовірно, з усмішкою, блиском в очах та типовою для нього інтелектуальною іронією: "Ось бачите, скільки задоволення приносить політика".

Читайте також: Ексголова Бундестагу Шойбле визнав помилки Німеччини щодо Путіна

Вольфґанґ Шойбле: Життя - це надія

Дві події наклали відбиток на політичне та особисте життя Шойбле: замах на нього 1990 року, через який йому довелося з того часу пересуватися в інвалідному візку. А через десять років після цього - вимушена відмова від посади голови ХДС і разом із цим - і від перспективи колись стати федеральним канцлером.

Син політика з Фрайбурга, який представляв ХДС на місцевому рівні, Шойбле вивчав економіку та отримав докторський ступінь у юриспруденції. У 1984 році Гельмут Коль (Helmut Kohl), на той час щойно обраний канцлером, викликав його в тодішню урядову штаб-квартиру в Бонні. Шойбле став головою відомства федерального канцлера і таким чином своєрідним організатором дій влади. Ніхто не міг пройти повз нього у великій німецькій політиці. У 1989 році Шойбле стає на чолі міністерства внутрішніх справ ФРН, і сприятливі обставини виштовхують його в епіцентр політичного життя: після падіння Берлінського муру він відіграє важливу роль у переговорах щодо укладення Договору про об'єднання між Федеративною Республікою Німеччина і НДР.

Читайте також: Історичні дні в Німеччині: від падіння Берлінського муру до єдності країни

Але 12 жовтня 1990 року психічно хвора людина стріляє в Шойбле під час передвиборчого мітингу і завдає політику важкого поранення. Відтоді він пересувається на інвалідному візку, паралізований від третього хребця і нижче. Здаватися? Не варіант для Шойбле! Одного разу він згадував, що не став довго роздумувати з цього приводу, сказавши собі: "Я не можу нічого змінити, але поки живий, я живу". За шість тижнів після нападу міністр дає свою першу пресконференцію, сидячи в інвалідному візку.

У центрі скандалу з "чорною касою" ХДС

1998 року Шойбле обирається головою ХДС. Канцлер Гельмут Коль неодноразово наголошує, що хотів би, щоб Шойбле змінив його на посаді глави німецького уряду.

Проте вийшло інакше. Наприкінці 1999 року з'ясовується, що за часів канцлерства Коля мали місце незаконні пожертви до партійної каси ХДС та таємні банківські рахунки. Через кілька тижнів Шойбле зізнається, що отримав від торговця зброєю 100 тисяч євро, які пішли до "чорної каси" партії. Шойбле йде у відставку з посади лідера ХДС. Це був "важкий удар", зізнався він пізніше в інтерв'ю газеті NZZ.

Шойбле - незручний міністр

У період з 1998 по 2005 рік, коли ХДС перебував в опозиції, Шойбле зосередився на питаннях зовнішньої та безпекової політики. В уряді "великої коаліції", сформованому ХДС та соціал-демократами восени 2005 року, він отримує портфель міністра внутрішніх справ. В опозиції його вважають політиком, який зберігає стійкість та безкомпромісність у важких ситуаціях. Так, він виступає за ухвалення закону про повітряну безпеку, який би дозволив збивати літаки, захоплені терористами. Пропозиція провалюється у Бундестазі.

Під його егідою як міністра фінансів (з 2009 року) урядова коаліція ХДС та ліберальної Вільної демократичної партії (ВДП) ухвалює рішення про найбільший в історії Федеративної Республіки пакет заходів жорсткої економії. При цьому Шойбле своєю політикою набуває не лише друзів. Під час кризи в Єврозоні він домагається проведення Грецією політики жорсткої економії та скорочення соціальних видатків.

Робота мрії - голова парламенту

У жовтні 2017 року Шойбле обирається на посаду голови федерального парламенту, це друга особа в державі згідно з Конституцією Німеччини. І, мабуть, найкраща посада для нього. Шойбле поважають на цій посаді як одного з найкращих ораторів - і як людину, яка як ніхто інший керує засіданнями Бундестагу завдяки своєму гострому розуму, глибокому розумінню основ німецької демократії та почуття гумору.

Цей "парламентар за покликом серця", ймовірно, знайшов роботу своєї мрії і примирився з інтригами у владі, наслідки яких неодноразово спостерігав на власному прикладі. Він впевнено змушує навіть правопопулістську фракцію "Альтернативи для Німеччини" (AfD) дотримуватись парламентської процедури - за допомогою різких спростувань, доган та адміністративних штрафів. Шойбле навіть робить справедливе зауваження на той час канцлерці Анґелі Меркель (Angela Merkel), коли її виступ перевищує встановлений час. Він - беззаперечний авторитет у Бундестазі.

І залишився таким навіть в якості рядового члену парламенту ФРН після виборів у вересні 2021 року. Але не бути більше депутатом - це те, чого не могла собі уявити така людина, як Вольфґанґ Шойбле.

Джерело натхнення до глибокої старості

Шойбле до глибокої старості залишався генератором ідей та консервативним політиком-візіонером. Він завжди шукав інтелектуальні виклики, на початку 2021 випустив книгу під назвою "Прикордонний досвід - як ми ростемо в кризи" ("Grenzerfahrungen - wie wir an Krisen wachsen"). Книга є чимось на кшталт кредо його політичного життя. Вона показує допитливість Шойбле, його радість від суперечок та дискусій та готовність до нового. У пандемії коронавірусу Шойбле побачив можливість подолати "низьку мобільність" у Німеччині: "Багато людей у нашій країні відчувають, що необхідні зміни".

Одна пропозиція з цієї книги могла б стати лейтмотивом його життя: "Ми маємо свободу зробити світ, в якому ми живемо, кращим - і є можливість досягти великих звершень". Шойбле вірив у це. Все своє життя.