Чи зможе ФРН звинуватити Башара Асада у воєнних злочинах?

Погода того літа була практично ідеальною. Рано вранці 21 серпня 2013 року у Східній Гуті, передмісті Дамаска, було ще прохолодно. Саме цього дня райони, утримувані військами сирійської опозиції, піддалися атаці із застосуванням хімічної зброї - нервово-паралітичного газу зарин. "Це було схоже на Судний день. Неначе людей вбивали спреєм від комах, - каже Еман Ф., медсестра і мати трьох дітей (імена всіх очевидців змінено з метою їхньої безпеки. - Ред.). - Багато лежали мертвими на вулиці. Машини були забиті мертвими людьми, ніби вони загинули, не встигнувши втекти". Еман попросила брата відвезти її дітей у безпечне місце і поспішила на роботу до лікарні. Трохи згодом туди прийшов її чоловік Мухаммед - допомогти надати першу допомогу постраждалим. "Багато хто прийшов у лікарню, бо вона розташована у підвальному приміщенні", - згадує він.

У підвалах найнадійніше сховатися від повітряних нальотів і обстрілів - про це знали всі жителі Сирії. Тієї ночі, коли пролунали перші постріли, вони теж поспішили сховатися на нижніх поверхах будівлі, не підозрюючи, що смертельний газ зарин концентрується невисоко від землі. "Я спустився вниз в клініку, до дружини, і сказав їй вийти і подивитися, що відбувається. Коли я повернувся на вулицю, перед будівлею впала ракета. Більше я нічого не пам'ятаю", - каже Мухаммед. Коли Еман трохи пізніше піднялася нагору, вона побачила чоловіка на землі, він бився у конвульсіях. Десятки людей навколо нього билися в судомах, задихаючись. "Це було настільки жахливо, що я не можу про це згадувати", - плаче жінка.

Зараз Еман живе у Німеччині, де з нею і зустрілися журналісти DW. У Сирії у неї ще залишилися рідні. "Я гадки не мала, що сталося. Я побігла за шприцами і атропіном, який застосовується, коли в людини задуха. Коли я повернулася, я раптом теж більше нічого не відчула. Більше я нічого не пам'ятаю", - насилу розповідає вона. Еман і її чоловік вдихнули зарин - один з найнебезпечніших нервово-паралітичний газів. Цей газ без запаху викликає параліч органів дихання і призводить до смерті від задухи. Ті, що вижили 21 серпня 2013 року, звинувачують режим сирійського президента Башара Асада у хімічній атаці з застосуванням найбільш смертоносної зброї.

Читайте також: Хімічні атаки у Сирії - хроніка

Що таке принцип універсальної юрисдикції?

На початку жовтня консорціум з трьох неурядових організацій подав до Федеральної прокуратури Німеччини позов проти неназваних осіб. Їх звинувачують у хімічних атаках із застосуванням зарину в Східній Гуті в 2013 році і Хан-Шейхуні у 2017 році. Мотивація позивачів була чіткою і стратегічно вивіреною: у 2002 році Німеччина ввела принцип універсальної юрисдикції щодо міжнародних злочинів, таких як воєнні злочини, злочини проти людяності і геноцид. Тож внутрішнє законодавство Німеччини було приведено у відповідність з Римським статутом - договором, який став основою для створення того ж року Міжнародного кримінального суду (МКС) в Гаазі.

Таким чином, Німеччина поширила свою юрисдикцію на "найтяжчі злочини, що стосуються міжнародного співтовариства загалом", навіть якщо вони були вчинені не на її території або проти її громадян. У квітні прокуратура німецького міста Кобленца на основі принципу універсальної юрисдикції порушила першу кримінальну справу стосовно представників сирійського режиму, обвинувачених в систематичних катуваннях.

Це дозволило трьом організаціям: Open Society Justice Initiative, Сирійському архіву і Сирійському центру ЗМІ і свободи вираження думок звернутися із заявою до Федеральної прокуратури у Карлсруе. Її підрозділ з розслідування воєнних злочинів ще в 2011 році почав перевірку фактів, пов'язаних зі злочинами, вчиненими у Сирії .

У Федеральній прокуратурі підтвердили DW, що заява неурядових організацій до них надійшла, однак від подальших коментарів з цього приводу вони відмовилися. "Ми розслідуємо докази, і це все, що ми можемо сказати на даний момент", - заявили DW у підрозділі з розслідування воєнних злочинів прокуратури.

Читайте також: Коментар: Юрисдикцію Міжнародного кримінального суду треба розширювати

Свідчення вказують на причетність Асада до атаки з зарином

Організації, які подали заяву до Федеральної прокуратури Німеччини, спиралися на різні свідчення - в тому числі, чільних військових і вчених Сирійського центру наукових досліджень і розробок (SSRC), який займається сирійською програмою хімічної зброї.

Є свідчення того, що особою, що віддала безпосередній наказ про використання зарину в ході атаки в Східній Гуті в серпні 2013 року, був молодший брат президента Асада Махер, якого багато хто вважає другим за рівнем впливу людиною у Сирії. Однак свідчення вказують на те, що застосування стратегічної зброї, такої як нервово-паралітичний газ зарин, могло бути здійснено лише зі схвалення самого президента Асада.

DW отримала конфіденційний доступ до документів, у яких йдеться про те, що президент Башар Асад, очевидно, наділив свого брата повноваженнями, необхідними для того, щоб віддати наказ про атаку.

"У нас є докази того, що (президент Асад - Ред.) бере участь в ухваленні рішень. Ми маємо інформацію, що вказує на його причетність до атак із застосуванням зарину", - підкреслює Стів Костас, старший співробітник судової групи Open Society Justice Initiative.

Документи, з якими ознайомилася DW, свідчать про те, що брат Асада Махер віддав офіційний наказ на оперативному рівні. Відтак елітна група 450-го підрозділу Сирійського центру наукових досліджень і розробок (SSRC), яка відповідає за розробку нервово-паралітичного отруйної речовини і наповнення нею боєприпасів, наповнила боєголовки ракет зарином, а 155-я ракетна бригада запустила ракети класу "земля-земля" під прямим наглядом Махера Асада. "Наше розслідування показало, що 450-й спецпідрозділ у складі SSRC значною мірою брав участь у плануванні і здійсненні атак із застосуванням зарину, - говорить Стів Костас. - Ми встановили структуру керівництва і підпорядкування цієї установи, а також її зв'язок з президентським палацом". На сьогодні дані свідчення, що описують систему керівництва і підпорядкування в SSRC, вважають найбільш вагомими доказами, які безпосередньо вказують на те, що президент Асад має прямий стосунок до застосування хімічної зброї під час громадянської війни у Сирії.

Читайте також: Світові гравці у Сирії: інтереси сторін

Чи зможе німецький суд притягти винних до відповідальності?

Але чи вистачить німецькій прокуратурі цих доказів для того, щоб висунути обвинувачення? Експерти з міжнародного права кажуть, що це цілком реально, адже у випадку злочинів такого масштабу, мовляв, не потрібно, аби у прокуратури вже був на руках доказ, який доводить все й одразу. Позаяк воєнні злочини часто здійснюють у системі збройних сил, міжнародне право визнає, що вони стають можливими завдяки командній ієрархії, пояснює DW Роберт Хайнш, директор Kalshoven-Gieskes Forum з міжнародного гуманітарного права у Лейденському університеті в Нідерландах.

Висунути обвинувачення щодо людей, які віддавали накази рядовим солдатам, можна вже за самим фактом цих наказів, каже експерт. За словами Хайнша, їх можна притягнути до відповідальності навіть у тих випадках, коли вони не віддавали накази, але знали або повинні були знати про атак. "Для звинувачення досить звання командира", - каже експерт.