70 років Францу Бекенбауеру - обличчя короля

За що б він не брався, у всьому досягає успіху - не лише на зеленому газоні футбольного поля. За п'ятдесят років безупинних перемог ім'я Бекенбауера перетворилося на бренд. Його професією стало просто бути самим собою, адже для багатьох він і досі залишається ідолом німецького футболу. На цьому фото він презентує золотий футбольний м'яч для Чемпіонату світу 2008 року у Німеччині.

Бекенбауер народився одинадцятого вересня 1945 року у Мюнхені. З 1965 до 1983 року він встиг досягти найбільших вершин своєї кар'єри гравця: чотири рази у складі мюнхенського клубу "Баварія" та один - у складі гамбурзького HSV він виборював титул чемпіона Німеччини. Тричі ставав чемпіоном США у складі нью-йоркського Cosmo. Чотири рази був чемпіоном Європи та один раз виборов світовий кубок.

Досить швидко рекламні менеджери та музичні лейбли відкрили для себе потенціал футболіста. Від супу швидкого приготування до власної платівки і мобільних операторів - ім'я Бекенбауера десятиріччями прикрашало собою все що завгодно. Баварський акцент із його специфічною вимовою звуку "р" став його візитівкою. А деякі слогани кампаній за його участі перетворилися на крилаті вислови.

Для більшості футболістів гра - це постійне змагання у швидкості. Але тільки не для Бекенбауера. У його елегантному, але трохи зарозумілому ігровому стилі немає місця для поспіху. Та й навіщо? Його продумана гра, його точні, геніальні передачі зробили його відомим на весь світ. Його найбільший успіх - світове чемпіонство у 1974 році. Тоді він був капітаном німецької збірної.

Все вдається, якщо вдається само собою - це могло б стати девізом життя Бекенбауера. Адже перша іграшка футбольної легенди у костюмі національної збірної з'явилася вже у 1977 році. У цей час фанати та журналісти вже дев'ять років називали його прізвиськом "Імператор". Через його футбольний талант, непересічну особистість та успіхи.

Як керівник збірної Німеччини Бекенбауер привів команду до третього титулу чемпіонів світу. Успішний фінальний поєдинок із Аргентиною приніс задоволення ще й тому, що на попередньому чемпіонаті саме ця команда встала на переможному шляху німців. Тоді Німеччина задовольнилася срібними медалями. Бекенбауер став другою людиною у світі, яка отримала чемпіонський титул і як футболіст, і як тренер.

Після тріумфу на Чемпіонаті світу Франц Бекенбауер знову присвятив себе командному футболу. Спочатку - на чолі марсельського Olympique ("Олімпік"). З 1991 року він повернувся у свою рідну мюнхенську "Баварію", але вже на посаді тренера. Відтак, у його кишені опинилися титули чемпіона Німеччини та переможця кубку УЄФА. З 1994 по 2009 роки він опікувався мюнхенським клубом ще й у ролі президента.

Активне футбольне життя Бекенбауера цим не обмежувалося. З 1998 по 2010 роки у якості віце-президента Німецького футбольного союзу (DFB) він став на додачу одним із членів комітету, метою якого було отримати для Німеччини можливість провести у себе Чемпіонат світу 2006 року. І світовій легенді вдалося і це. Через це Бекенбауер знову став улюбленцем публіки і героєм народної творчості.

Світло приваблює. В тому числі і світло футбольних зірок. Шарм Франца Бекенбауера не міг не впливати на жінок. Із чотирма із них він має п'ятьох дітей. Незважаючи на ґвалт довкола Чемпіонату світу, у 2006 він одружується на Гайді, своїй третій дружині. Найбільшою ж втратою для нього стала смерть Штефана, сина від першого шлюбу. Наприкінці липня 2015 року він не зміг перемогти важку хворобу.

Близько 50 престижних спортивних та суспільних нагород, титулів та журналістських призів стали здобутком Франца Бекенбауера на межі власного сьомого десятку. Аби відзначити його особу, у 2006 році у Австрії було навіть видано спеціальну поштову марку. Для неї використано цей малюнок Енді Воргола, який було зроблено ще 1977 року. Тоді Бекенбауер грав за нью-йоркський Cosmos.

Втім, усі досягнення Франца Бекенбауера не гарантували йому захисту від критики, коли той припускався помилок. Як це, наприклад, було із його запереченням рабських умов праці для тих, хто працював над створеннями спортивних об'єктів для Чемпіонату світу у Катарі. Але така аргументація не сильно вражає правозахисників з Amnesty International.

Критики також згадують йому те, що із 1982 року Бекенбауер формально переїхав до Австрії, в той час називаючи Німеччиною найкращою країною для життя. Причиною цьому вірогідно було бажання платити менше податків. Те, що "Імператор" у 2012 році дозволив собі стати "глобальним посланцем" союзу російських газових виробників "Путін-ленду", також стало причиною невдоволення громадськості.

Здобутки Франца Бекенбауера залишаються надзвичайними. Коли людину пародіюють, малюють з неї шаржі, - це значить, що вона на вершині. На фото зовсім не "Імператор", а гуморист Матце Кноп. Він спробував поглузувати із зовнішності, марнославства, специфічного баварського гумору та мовних перлів Бекенбауера. Тобто навіть у лізі для тих, кому за сімдесят, "Імператор" все ще продовжує активну гру.