Ще більше мурів від біженців?

Паркан із колючого дроту довжиною в 175 кілометрів стоїть на угорсько-сербському кордоні. Уряд у Будапешті пишається: близько двох третин угорців підтримали його будівництво. Біженці поки виглядають не надто враженими від огорожі та продовжують знаходити лазівки. До кінця жовтня другий паркан, цього разу в чотири метри заввишки, має захистити країну та Європейський Союз від біженців. Країни регіону дуже ретельно придивляються до такого розвитку подій. Вони бояться, що тепер тисячі біженців шукатимуть нові шляхи та прийдуть до них.

Ще торік Болгарія збудувала загорожу на південно-східному кордоні з Туреччиною, аби зупинити сирійських біженців, що тікають від громадянської війни. Тепер ця захисна стіна має бути продовжена на 160 кілометрів. Окрім того, Болгарія зміцює свій південно-західний кордон з Македонією. Зважаючи на кризу з біженцями в сусідній країні, до прикордонної території надіслали солдатів та бронетехніку. Уряд виправдовує таку місію та наголошує на "запобіжних заходах" із посиленого нагляду за пунктами перетину кордону. Значного припливу поки не спостерігається, але настрої в країні є роздратованими. Прем'єр-міністр Болгарії Бойко Борисов захищає дії на кордоні з Македонією. "Солдати перебувають там, щоб продемонструвати присутність і сприяти безпеці місцевого населення", - наголосив він.

"Превентивна розбудова" притулків для біженців

У Румунії минулого тижня було скликане термінове засідання національної ради з питань надзвичайних ситуацій. Міністр внутрішніх справ Ґабріель Опреа оголосив про посилені заходи безпеки на майже 550-кілометровому румунсько-сербському кордоні. Румунія поки не перебуває під "міграційним тиском", але повинна "за можливості обмежити ризики безпеки через зростаючу динаміку потоку біженців", заявив Опреа. Тому були затверджені "превентивна розбудова" притулків для біженців, а також здійснення "подальших заходів плану національної безпеки". Наразі в Румунії є шість закладів для проживання шукачів притулку із можливістю розміщення близько 1500 людей. За офіційною інформацією, вони заповнені на 20 відсотків.

Хорватська влада наразі "не бачить підвищеної небезпеки хвилі біженців", відповідно до офіційної позиції міністерства внутрішніх справ. Водночас аналітики стверджують, що Хорватія може стати "альтернативним маршрутом", якщо біженці не зможуть потрапити до шенгенської зони через сербсько-угорський кордон.

Хорватський уряд не має конкретного плану щодо прийому та забезпечення біженців, заявив прем’єр-міністр Зоран Міланович. Такого плану немає і в ЄС. Однак в принципі є готовність, зокрема на основі власного досвіду (з часів війни на початку 1990-х років, коли сотні тисяч хорватів були в бігах), бути солідарними з людьми, які потребують солідарності - "у межах власних можливостей".

Чи знайде угорський приклад наслідувачів?

Болгарія, Румунія та Хорватія поки не належать до шенгенської зони, у якій забезпечено вільних рух людей без прикордонного контролю. Тому, за оцінками аналітиків у цих країнах, вони й далі є непривабливими для біженців. Однак Словаччина входить до шенгенської зони і таким чином може стати альтернативою, переконані в Братиславі. Якщо біженці не проходитимуть своїми попередніми маршрутами, наступною можливістю потрапити до ЄС буде майже 100-кілометровий кордон із Україною. Тому на вихідних у столиці Словаччини має відбутись зустріч так званих вишеградських країн. Глави урядів чотирьох центральноєвропейських країн-членів ЄС - Угорщини, Польщі, Словаччини та Чехії - за словами словацького прем’єра Роберта Фіцо прагнуть скоординувати свій "підхід до проблеми біженців". Цікаво, чи знайдуться наслідувачі угорського прикладу.

У всіх цих країнах відбуваються контроверсійні обговорення даної теми. Невелика меншість підігріває занепокоєння щодо "імпорту терористів з біженцями" та ісламізації суспільства. Дискусію розпалюють екстремістські та націоналістичні політики. Поки значна частина населення цих країн готова надавати гуманітарну допомогу. Однак, коли справа доходить до розподілу біженців по всіх країнах-членах ЄС, багато людей у Південно-Східній Європі стають скептичними. "У нас значно гірше, ніж у Західній Європі, і бідним біженцям тут також буде не краще", - приблизно таке можна часто почути. Про це знають і люди з Африки та Середнього Сходу, які хочуть втекти від злиднів у себе вдома. Тому їм потрібно всіма засобами намагатись досягти своєї цілі. І для багатьох цією метою є Німеччина.