Штучне вирощування риби і загроза для довкілля
12 березня 2010 р.
Запаси риби у морях і океанах скорочуються шаленими темпами. Насамперед це стосується тріски, тунця, лосося, риби-меча, палтуса, устриць. Деяким видам вже загрожує вимирання. Середні обсяги споживання морепродуктів у світі – 17 кілограмів на рік на одну людину, з тенденцією до збільшення. Стільки риби наловити неможливо. Єдиний вихід – штучне вирощування.
«Потреба у рибі, що постійно зростає, покривається за рахунок штучного вирощування. Цей сектор ринку росте шаленими темпами, приблизно на 20 відсотків на рік», - каже експерт Фонду дикої природи WWF Катеріне Цукко.
Кожна друга рибина - з ферми
За приблизними підрахунками, нині кожна друга рибина, що опиняється на нашому столі, була вирощена на фермі. Це чимось нагадує спосіб промислового вирощування худоби. Риба чи креветки регулярно підгодовуються, хворіють, отримують медикаменти, за ними прибирають.
«Існують різні систем виробництва: на суші – ставки, у морі – спеціальні сітки, насамперед для лосося, тріски та середземноморських видів риби. Креветок вирощують у ставках», - розповідає Штефан Голлер – експерт з питань аквакультури. Все це лягає додатковим тягарем на довкілля. Хімікати, антибіотики і відходи забруднюють екосистему.
«Це схоже на масове розведення тварин. Третина виловленої в морях і океанах риби переробляється на борошно. Левова частка цього продукту йде на рибні ферми. Щоб отримати кілограм штучно вирощеного лосося потрібно згодувати йому приблизно три кілограми переробленої на корм «дикої» риби», - каже Катеріна Цукко.
Будівництво таких ферм руйнує життєве середовище певних видів рослин і тварин. Це має і соціальні наслідки. Наприклад, у країнах Латинської Америки чи Азії, через масове вирощування риби на фермах місцеве населення позбувається доступу до води.
Автор: Анна Флоренске, Наталя Неділько
Редактор: Тетяна Бондаренко