1. Перейти до змісту
  2. Перейти до головного меню
  3. Перейти до інших проєктів DW

Німецько – ізраїльські відносини: нормальність ненормального

(ко)8 травня 2008 р.

Нормальні відносини між Німеччиною та Ізраїлем після Голокосту важко уявити. Однак, попри важкий початок, обидві країни все-таки змогли побудувати дружні стосунки.

https://p.dw.com/p/DwuI
Зустріч глав урядів - Конрада Аденауера і Давида Бен-Гуріона. Нью-Йорк, березень 1960 рокуФото: dpa

Між Німеччиною та Ізраїлем могло б і не бути нормальних відносин , визнав президент Горст Келер у своїй промові перед Кнесетом. Це було 2005 року, після 40 років дипломатичних відносин між двома країнами. Особливо відчутною ненормальність відносин була у першому десятиріччі після Голокосту. На молодій німецькій демократії тяжіла моральна відповідальність за вбивство мільйонів людей.

На тлі величезних масштабів Голокосту думки про примирення спочатку здавалися глузуванням. Фінансові відшкодування стали для канцлера Конрада Аденауера першою можливістю встановити контакт. З 1952 року уряд Німеччини переказав Ізраїлю загалом майже три з половиною мільярди марок. «Щоб полегшити шлях очищення душі від безкінечних страждань», як сказав свого часу Аденауер.

Чи можна потиснути руку?

Фінансові компенсації в Ізраїлі сприйняли неоднозначно, мовляв грошима неможливо загладити провину. Для багатьох євреїв було абсолютно неможливим протягнути руку німцю. Але тільки не для першого прем’єр-міністра Давида Бен-Гуріона, який у 1960 році провів у Нью –Йорку дружню зустріч з Аденауером. Ізраїльський прем’єр був переконаний, що Німеччина змінилася і більше не є країною нацистів. «Хоча ми не маємо права забувати, що відбулося, та ми також не маємо право на подіях минулого будувати стосунки», – сказав Бен–Гуріон.

За свій миролюбний жест на адресу Німеччини Бен-Гуріон зазнав гострої критики від ізраїльських політиків. У той же час Аденауер опинився під тиском арабських країн за його зближення з Ізраїлем.

Відносно рано

У 1965 році – через 20 років після війни - Німеччина та Ізраїль встановили дипломатичні відносини. «Досить рано» - сказав про це перший німецький посол Рольф Паульс, якого зустріли в Ізраїлю з протестами.

Дві країни роблять обережні кроки назустріч. Між двома суспільствами розвиваються контакти, які є основою відносин і під час кризових ситуацій. Для Ізраїлю важливо, що Німеччина у важкі часи проявляє свою солідарність, наприклад під час війни євреїв з сусідніми арабськими країнами.

Німеччина прагне солідарності з Ізраїлем і через 60 років після створення єврейської держави. «Німеччина несе особливу відповідальність перед Ізраїлем щодо підтримки і захисту існування цієї держави» - таким чином визначив міністр закордонних справ Німеччини Франк–Вальтер Штайнмайєр наріжний камінь зовнішньої політики своєї країни.

Вимушене мовчання

Утім, така позиція привела до перетворення німецького уряду в заручника щодо оцінки ізраїльсько–палестинського конфлікту. Вимушене мовчання Німеччини стало частиною двосторонніх відносин. Саме це мав на увазі Президент Горст Келер, коли у промові в Кнесеті зазначив, що нормальних стосунків могло б і не бути.

Навіть зараз, у 2008 році не всі в Кнесеті хотіли б чути виступ німецькою мовою. Утім, більшість депутатів відреагувала довгими і дружніми оплесками , коли канцлер Ангела Меркель привітала їх з 60-річчям заснування держави і урочисто запевнила, що Німеччина завжди буде поруч з Ізраїлем.