Хуан Мануель Сантос: від ворога FARC до батька миру

Цьогорічна Нобелівська премія миру дісталася колумбійському президенту Хуану Мануелю Сантосу. Нагороду колумбійський лідер отримав за зусилля, докладені задля припинення громадянської війни в країні, повідомила голова Нобелівського комітету Касі Куллман Файв. Одночасно нагорода дістається і колумбійському народові, заявила вона, - за те, що він не втратив надії на встановлення миру.

Після чотирирічних перемовин колумбійський уряд та бойовики ліворадикального повстанського угруповання Революційні збройні сили Колумбії (FARC) досягли згоди щодо встановлення перемир'я у багаторічній громадянській війні, яка розпочалася ще 52 роки тому і залишається останнім військовим конфліктом на американському континенті. Угоду підписали Сантос та лідер FARC Родріго Лондоньо. Обидва виступають за дотримання угоди. На даний момент відбуваються перемовини щодо можливих змін у домовленостях, аби задовольнити вимоги критиків угоди.

Усе життя у війні

65-річний Хуан Мануель Сантос належить до покоління колумбійців, які майже все життя прожили за умов війни в країні, на чому він неодноразово сам наголошував у виступах. Напрацювання домовленостей із повстанцями було одним з головних завдань, які він поставив перед собою, обійнявши посаду президента країни. Помилкою стало те, що до перемовин залучили не лише прибічників, але й противників того, аби уряд ішов на поступки бойовикам. У підсумку дітище всього життя Сантоса - мирна угода - була відхилена населенням Колумбії на всенародному референдумі. За його результатами близько 50,2 відсотка учасників висловилися проти перемир'я з бойовиками.

Тепер Нобелівська премія миру може посилити позиції колумбійського президента в досягненні жаданої мети - миру. Найбільше питання, яке бентежить противників угоди, - амністія для повстанців, а також перспектива для них бути обраними до державних органів влади в країні. Адже керівництво орієнтованої на марксизм FARC уже оголосило, що планує віднині домагатися своїх цілей політичним шляхом.

Перед тим, як очолити країну, Сантос обіймав різноманітні посади в колумбійському уряді. Одразу в кількох складах уряду він був то міністром торгівлі, то очолював фінансове відомство. За часів президентства Альваро Урібе він обіймав посаду міністра оборони і відповідав за проведення військової операції проти FARC.

Розрив із політичним наставником

На передвиборчих перегонах 2010 року Сантос подавав себе як спадкоємець політики Урібе. Але вже 2012 року політичний союз із колишнім ультраконсервативним наставником був зруйнований. Сантос розпочав перемовини із бойовиками, тоді як Урібе належить до найпалкіших противників будь-яких домовленостей із FARC. Останній, своєю чергою, розпочав тоді антикампанію з метою запобігти підписанню мирної угоди. Після референдуму Сантосу доводиться шукати компромісів, окрім повстанців, також і з табором колишнього президента Урібе.

Хуан Мануель Сантос належить до високоосвіченого прошарку колумбійського суспільства. Він закінчив два університети й обидва - в США: у Канзасі він вивчав економіку, а у всесвітньовідомому Гарварді - державне управління. Політичну кар'єру нинішній президент Колумбії розпочав не одразу - довгий час він опікувався родинним бізнесом, очолюючи видавництво, до якого раніше належала зокрема й найбільша щоденна газета країни El Tiempo.

Обійнявши 2010 року президентську посаду, Хуан Мануель Сантос пішов шляхом свого двоюрідного діда: Едуардо Сантос очолював Колумбію з 1938 по 1942 роки. Кузен Хуана Мануеля, Франциско Сантос, обіймав посаду віце-президента країни за часів Урібе. Примітно, що й він, попри родинні зв'язки з нинішнім президентом, належить до табору противників угоди з FARC.