Двічі біженці

У багатоповерховому корпусі одеського санаторію "Куяльник", в якому проживають переселенці-інваліди із зони конфлікту на Донбасі, тепер відключена вода та струм, не працюють ліфти. Люди в розпачі. "Спочатку було все добре, а потім почалася напруга, - розповідає 58-річний Олександр з Донецька. - Нам заявили, що утримувати нас більше в санаторії не можуть". За його словами, відключення води та струму почалися з весни цього року. "А як візочникам спускатися з 10 поверху, якщо не працюють ліфти?" - скаржиться чоловік. Свого часу внаслідок хвороби він втратив ногу.

Понад два роки тому будинок Олександра неподалік від Донецького аеропорту був зруйнований. Перебратися на територію підконтрольну Києву йому допомогли волонтери, так само як і знайти притулок в санаторії в Одесі. Тоді "Куяльник" загалом прийняв близько 500 інвалідів з Донецька та Луганська. Спочатку переселенцям надали в санаторії безплатний притулок. Згодом з них почали стягувати гроші за проживання. "За два роки люди, які могли самостійно пересуватися, потроху виїжджали, хто куди, - розповідає далі чоловік. - Залишились - незрячі, безногі та люди з важкохворими дітьми".

Протести переселенців-інвалідів

Приблизно півроку тому керівництво санаторію, за словами переселенців, які ще залишаються в "Куяльник", підняло плату за надання їм притулку -  1500 гривень щомісяця за оренду та ще приблизно стільки ж за комунальні послуги. Інакше - виселення. За таких умов, скаржаться мешканці одеського санаторію, жодних "переселенських грошей" не вистачить. Аби привернути увагу до своєї скрутної ситуації, влітку переселенці-інваліди з Донбасу влаштували пікет Одеської облдержадміністрації. Демонстранти навіть ночували під кабінетами чиновників. 

Протест не залишився непоміченим. Українське міністерство з питань тимчасово окупованих територій пообіцяло знайти для цих людей інші санаторії, які могли б їх прийняти.

Олександру і ще близько 60 іншим інвалідам пощастило не опинитись на вулиці. Днями групу "біженців  з Одеси" прийняли на підконтрольній Києву території Донеччини. Місцева влада обіцяє з часом, після закінчення ремонту в одному з санаторіїв Святогорська, "прийняти всіх, хто ще залишається в "гостинній" і "люб’язній" Одеській області. За словами прибулих у Святогірськ, в "Куяльнику" ще проживає близько 150-170 людей. Але вони настільки розгублені, що не знають, як їм далі бути, каже в розмові з DW Юлія Мальцева, яка теж разом з паралізованим чоловіком вже розквартирована в одному з оздоровчих центрів на Донеччині.

Хто кому винний?

На прохання DW прокоментувати ситуацію, що склалась, в керівництві "Куяльника" лише відповіли: "Все подається однобоко. Всі тільки і пишуть, що ми відключили воду та електроенергію. А те, що санаторій два роки за свої власні кошти утримував переселенців - начебто цього й не було". Раніше директор здравниці Араік Погосян заявляв, що підприємство опинилось на межі банкрутства й через скрутну фінансову ситуацію більше не може утримувати людей: нема чим виплачувати заробітну плату колективу, а державного чи обласного фінансування теж бракує. 

Голова Всеукраїнської колегії людей з обмеженими можливостями "Соціальна солідарність", одесит Георгій Блощиця, разом з іншими волонтерами допомагав групі інвалідів з переїздом до Донецької області. За його словами, рік тому в Одесі була чи не найбільша група переселенців-інвалідв - близько трьох тисяч, а на сьогодні залишилося 250. Місцева влада хоча й каже, що теж шукає альтернативне житло для цих людей, але, за словами активіста, їм пропонують переселитися "в таку глухомань, що туди навіть швидка не доїде". "Ця ситуація - не що інше, як дискримінація переселенців, а тим більше переселенців-інвалідів", - вважає Блощиця.

Недосконале законодавство

Експерти вказують на недосконале законодавство, яке призводить до виникнення таких проблем. "Законом визначається, що переселенські гроші мають йти на сплату комунальних послуг", - зауважила в розмові з DW Дарина Толкач, координатор з адвокації Всеукраїнського благодійного фонду "Право на захист". Цей фонд працює в партнерстві з Управлінням Верховного Комісара ООН у справах біженців та надає безкоштовну правову допомогу переселенцям та постраждалим від конфлікту. "А от хто має утримувати такі колективні центри, де мешкають переселенці, - чи то власники цих пансіонатів, чи держава з бюджету, чи самі переселенці - законом не визначено", - наголошує експерт.

Тим часом переселенцям-інвалідам, котрі з Одеси прибули до Святогорська, доводиться вирішувати нові проблеми - передусім бюрократичні: знову отримувати статус переселенця, займатись питаннями переводу пенсій та соціальних виплат, які вони отримували в Одеській області. "А це - паперова тяганина, черги, нервова напруга для людей, 70 відсотків яких - незрячі, інваліди першої групи, - каже Вікторія Слюсаренко з громадської організації "Право на захист". - Тож, ми сприятимемо, щоб інваліди по-можливості швидше й без черг отримали допомогу".

Самі ж інваліди й надалі вимушені жити в атмосфері невизначеності. "Нас запевнили, щоб ми тут нічого не боялися, відчували себе як дома. Сподіваюсь, що нас не виженуть", - каже Олександр.