Німеччина домоглася відновлення перемовин щодо Придністров'я
2 червня 2016 р.
У середу, 2 червня, у Берліні стартував черговий раунд переговорів з придністровського врегулювання у форматі "5+2", в якому беруть участь Кишинів і Тирасполь (сторони конфлікту), Росія, Україна та ОБСЄ (сторони-гаранти), а також ЄС та США як спостерігачі. Остання зустріч у цьому форматі відбулась у Відні у червні 2014 року. Потім переговірний процес перервався через взаємні претензії сторін. Діалог відновлюється з ініціативи Німеччини, яка у січня 2016 року перебрала головування в ОБСЄ.
Як крига скресла
У Берліні розглядатиметься пакет пропозицій, внесених у березні Росією. Як повідомляється у прес-релізі зовнішньополітичного відомства "Придністровської Молдовської республіки" (ПМР), це питання, пов'язані з гарантіями домовленостей, яких досягають на перемовинах. Йдеться також про свободу пересування громадян і товарів, політичне керівництва діяльністю робочих груп, у тому числі тих, що опікуються проблемами транспорту та освіти.
Спецпредставник ОБСЄ Корд Маєр-Клодт оцінив російські ініціативи як конструктивні. Про це він заявив 11 травня під час зустрічі з представником Придністров'я на переговорах Віталієм Ігнатьєвим. Тирасполь також підтримав російські ініціативи, а ось Кишинів спочатку зустрів їх прохолодно.
Як розповів в інтерв'ю DW політичний аналітик Оазу Нантой, "у них ідеться про односторонні поступки молдовської влади. Політика малих кроків веде в нікуди". Тим не менш, вважає експерт, очоливши ОБСЄ, Німеччині вдалось зрушити з місця переговірний процес, "який учергове застряг у мертвій точці".
Два роки мовчання
Сторони не сідали за стіл перемовин з червня 2014 року. Усі намагання повернути їх до діалогу, яких доклали Швейцарія і Сербія, що почергово очолювали ОБСЄ у 2014 та 2015 роках, провалювались. У червні 2014 року на віденській зустрічі розглядались проблеми соціально-економічного характеру, у тому числі пов'язані з питаннями вільного пересування людей та товарів, ситуацією у низці розташованих на території Придністров'я шкіл, які, однак, працюють під егідою й за програмами міністерства освіти Молдови.
Щодо жодного питання будь-яких значущих результатів досягнуто тоді не було, й дискусії планувалось продовжити у вересні того ж року. Однак Тирасполь відмовився повернутись за стіл перемовин, звинувативши Кишинів у порушенні кримінальних справ проти високопосадовців Придністров'я, а також в економічній блокаді регіону, пов'язаній, у тому числі, з підписанням Молдовою 27 червня 2014 року угоди з ЄС про поглиблену та всеохоплюючу вільну торгівлю. У ній передбачено створення зони вільної торгівлі, при цьому, як вважають у Тирасполі, не враховуються інтереси придністровського бізнесу.
Кишинів відкинув усі ці претензії, звинувативши, своєю чергою, ПМР в умисному затягуванні конфлікту. Як заявив тодішній представник Кишинева на перемовинах Євген Карпов, "своїми рішеннями адміністрація Тирасполя сама провокує ізоляцію регіону".
Чому виникає буксування
Де-юре Придністров'я, що оголосило про незалежність ще у 1990 році, входить до складу Молдови. У червні 2005 року молдовський парламент ухвалив закон "Про основні принципи особливого статусу Придністровського регіону", що передбачав автономію лівобережних районів країни. "Однак цей закон не працює, - констатує Оазу Нантой. - На нього не звертають уваги ні молдовська влада, ні тираспольська адміністрація".
У Придністров'ї діє власне законодавство, яке багато в чому суперечить молдовському. Наприклад, у правобережній Молдові є приватна власність на землю, чого немає у Придністров'ї. Колізії в законах є однією з причин буксування переговорів, зазначає екс-міністр реінтеграції Молдови Василь Шова. В інтерв'ю DW він нагадав, що переговорний процес триває з 1994 року.