Журналіст: До Рамаді людей змушує повертатися відчай

Ганс-Ульріх Ґак очолює корпункт німецького телеканалу ZDF у Каїрі і вже багато років висвітлює події в арабських країнах. Нещодавно він повернувся з іракського міста Рамаді, яке наприкінці грудня 2015 рокуурядові війська відбили у бойовиків терористичного угруповання "Ісламська держава" (ІД). Під контролем ісламістів місто перебувало з травня 2015 року. Зараз іракська армія розгортає наступ на утримуване ІД друге найбільше місто країни - Мосул.

DW: Пане Ґак, хто ті люди, яких Ви зустріли в Рамаді?

Ганс-Ульріх Ґак: Це представники сунітських племен, які пережили там панування ІД або частково повертаються до міста. Насправді ж Рамаді є порожнім містом. Воно зруйноване, у ньому немає жодної інфраструктури, ані води, ані струму. Місто фактично непридатне для життя. Але сунітські племена хочуть, щоб жителі повернулися до Рамаді, можливо, вже в середині квітня.

Звідки люди, які вже зараз перебувають у Рамаді?

У передмісті Багдада є великий табір сунітських біженців. Їм не дозволяють заходити до самого міста, тому що шиїтські лідери побоюються, що серед сунітів можуть бути таємні осередки прихильників "Ісламської держави". Багато хто хоче повернутися, аби тільки мати дах над головою. Проте, як я побачив, вижити в Рамаді практично неможливо.

Чому?

Місто на 50 відсотків зруйноване. Багато будівель заміновані. Сунітські племінні лідери розповіли мені, що за кілька днів у будинках були знешкоджені понад 3000 вибухових пристроїв. При цьому знайдені ще далеко не всі пристрої. Багато розтяжок сконструйовані з такою диявольською винахідливістю, що можна висадити в повітря цілий будинок, якщо їх активувати. Тому їх не можна знешкодити. Багато вибухових пристроїв обладнані часовим механізмом або керовані дистанційно.

Що розповідають ті, хто став свідком битви за Рамаді?

Вони розповіли нам, що "Ісламська держава" використовувала їх як "людський щит". Коли іракська армія наступала, а ІД відступала, багатьох жителів міста заганяли на лінію зіткнення, щоб військові не могли просуватися далі. Ми зустрічали людей (у тому числі дітей), які показували нам жахливі поранення. ІД веде бойові дії безжально і не зважає на цивільне населення.

Чому ж хтось добровільно повертається до такого міста?

Причина проста - безнадія. Вони не знають, куди йти. Ситуація жахлива. Багато хто в своєму розпачі вступає в конфлікт навіть з гуманітарними організаціями. Там нема організованих містечок для біженців, це табори, які виникли в дикий спосіб. Рятуючись, біженці дійшли до певних рубежів, наприклад, річки Тигр, і не можуть просуватися далі. Шиїтський уряд не дозволяє їм перейти цей бар'єр. Там у таборах перебувають 30 тисяч або 40 тисяч осіб.

Є також конфлікти між іракцями-сунітами та іракцями-шиїтами. Люди затиснені між різними фронтами, і жодна сторона не хоче їх визнавати. ООН може надати лише дуже обмежену допомогу. Люди просто не знають, куди йти, тож з відчаю повертаються до своїх міст та селищ. Вони сподіваються, що, як би їм не було в Рамаді, там їм буде все ж таки краще, ніж у таборах для біженців. Багато хто живе ілюзією, що їхні будинки не зруйновані. Для них Рамаді - остання соломинка.

Чи очікуєте Ви, що біженці, які зараз перебувають у Німеччині, теж почнуть повертатися до своїх рідних міст в Іраку?

Це не виключено. Дехто повертається з Німеччини розчарованим. Але коли між біженцями в Німеччині пошириться інформація про те, наскільки катастрофічною є ситуація в Іраку, ці настрої швидко зникнуть, і вони вже не вертатимуться у значних кількостях.

Число біженців з Іраку, натомість, різко зросте. Зараз триває операція з визволення другого за величиною іракського міста Мосул. ІД відступає. Тільки в цьому регіоні ООН очікує до 1,2 мільйона біженців, які захочуть врятуватися від бойових дій. Це означатиме тиск на Туреччину, куди люди намагатимуться втекти, щоб звідти вирушити до Німеччини. Я думаю, нам треба розраховувати на нову хвилю біженців з Іраку.

Представники ООН розповідали мені, що вони не можуть спати, бо не можуть оцінити, що відбулося в Мосулі. Це затьмарить все, що дотепер переживали біженці в Іраку. Я припускаю, що ситуація в Мосулі, де проживає понад 1,2 мільйона осіб, катастрофічна. Ціна на газ там зросла у 10-12 разів, у людей вже не залишилося грошей. Багато кого пограбувала ІД. У Мосулі ми спілкувалися з людьми, які у відчаї. Вони тікатимуть у напрямку північного Іраку, Туреччини, можливо, навіть Сирії.