1. Перейти до змісту
  2. Перейти до головного меню
  3. Перейти до інших проєктів DW

Українська зброя - без компонентів з Росії, але за ГОСТами

Лілія Гришко22 лютого 2016 р.

Після припинення співпраці з РФ в оборонній промисловості Україна так і не змогла повністю позбутися залежності від російських комплектуючих. Іноземні компанії готові допомогти, але їх відлякують бюрократія й ГОСТи.

https://p.dw.com/p/1HyhR
Фото: DW/I. Sheiko

Більше ніж півтора роки тому, після анексії Криму та збройного конфлікту в Донбасі, Україна офіційно відмовилася від співпраці з Росією у військово-технічній сфері і повністю припинила імпорт російської продукції військового призначення. Державний концерн "Укроборонпром" постав перед серйозним викликом, адже український військового-промисловий комплекс (ВПК) довгий час був залежним від поставок російських комплектуючих. "Техніка радянського зразка, яка є на озброєнні в Україні, була спроектована таким чином, щоб в ній максимально використовувалися російські деталі. Спочатку це було важко, але ми поступово вирішуємо це", - сказав в інтерв’ю DW Роман Романов, генеральний директор концерну "Укроборонпром", що є державним монополістом в українському ВПК.

Для техніки радянського зразка

За його словами, за півтора роки концерну вдалося освоїти на власних заводах випуск 11 тисяч найменувань деталей з 30 тисяч, які раніше імпортувалися з Росі. Також, для пришвидшення імпортозаміщення скористалися послугами субпідрядників, залучивши до виробництва більше сотні приватних підприємств в українських регіонах, які оперативно змогли налагодити постачання близько трьохсот комплектуючих на підприємства "Укроборонпрому".

Ще частину аналогічних російським деталям Україна закупила у країн Варшавського договору, які володіють радянськими технологіями."Чехія, Словаччина, Польща мають споріднене виробництво. Тому з перших днів військового конфлікту вони нам допомогли деталями. Літакобудування та бронетанкова техніка - це наші болючі точки. Саме там використовувалося найбільше російських технологій та агрегатів", - каже військовий експерт Національного інституту стратегічних досліджень Володимир Шемаєв.

Але всього цього замало, адже поки вдалося замінити лише 35 відсотків російських деталей, дефіцит яких утворився після розірвання відносин з Росією. У номенклатурному каталозі "Укроборонпрому" перераховано ще аж вісім тисяч деталей, які підлягають імпортозаміщенню. "Ми знімаємо завісу втаємничення, яка була раніше в оборонній промисловості, і відкриті до співпраці з підприємствами будь-якої форми власності для постачання деталей для заводів концерну", - наголошує гендиректор "Укроборонпрому" Романов. Для цього концерн провів 18 лютого в Києві форум з оборони та безпеки для потенційних інвесторів.

"Ми не відмовилися від якихось робіт через те, що не можемо поставляти якісь деталі з Росії. Заморожених у зв’язку з цим проектів немає, хоча поки українська оборонна промисловість не змогла повністю позбутися залежності від російських комплектуючих", - визнає заступник гендиректора ДК "Укроборонпром" з виробництва та авіабудування Юрій Пащенко. Він наголошує, що найбільш проблемною відмова від співпраці з Росією стала для авіабудування, зокрема для держпідприємства "Антонов". "Але ми знаємо що робити. У нас є запасний план", - хвалиться Пащенко, але деталей свого плану не розкриває.

Американське як альтернатива

Директор інформаційно-консалтингової компанії DefenseExpress Сергій Згурець вказує на те, що план із заміщення деталей та агрегатів російського виробництва в "Укроборонпрому" є лише для зразків військової та оборонної техніки радянського зразка, яку вони відновлюють чи ремонтують. Однак, продовжив він, в Україні поки що не вирішили, що робити з новими проектами, зокрема з двигунами для оперативно-тактичного військово-транспортного літака АН-70. "Цей двигун має частину українських деталей, а частину російських. Зокрема, редуктор виготовляли в російському Ступіно. Тому ефективного двигуна для нових літаків АН-70 поки що немає", - зазначив DW Згурець.

Експерт розповів, що керівництво ДП"Антонов" розглядає можливість встановлення на АН-70 реактивні двигуни американського виробництва, однак це негативно вплине на технічні характеристики літака. Згурець пояснює, що АН-70 - задумувався як літак короткого зльоту та приземлення, і його унікальність саме ґрунтувалася на вентиляторному двигуні, який створювався спільно з компаніями російського ВПК. "Без двигуна цей літак не матиме своїх унікальних характеристик. Тому проблема є. Особливо це актуально для перспективних нових проектів", - каже Згурець.

Українські реалії

Вирішити проблему імпортозаміщення Україна сподівається за допомогою європейських партнерів, гарантуючи сприяння в створенні спільних підприємств. Іноземні партнери готові співпрацювати, але їх відлякує традиційний для пострадянської країни набір проблем: бюрократія, недосконале законодавство та застарілі технології виробництва, в основі яких лежать ще радянські технічні стандарти.

Досвідом роботи з Україною може поділитись Роман Арскі з ізраїльської компанії ТАТ Technologies, яка півтора роки тому замінила російську компанію у проекті виробництва систем охолодження та теплообмінників для літаків "Антонов". Контракт його компанії з українським партнером опинився під загрозою після того, як Верховна Рада ухвалила зімни до закону про здійснення валютних операцій.

"Ми почали працювати над розробкою необхідних підсистем для українських літаків. Це займає від півроку до трьох років. Однак тепер, за новими змінами, якщо за 90 днів ми не виконаємо замовлення, нам необхідно повернути всі гроші по контракту українському замовнику. Це взагалі як? На таких умовах ніхто з західних компаній контракти не укладатиме", - обурюється Роман Арскі. Він наголошує, що українська влада має прибрати всі бюрократичні перепони для співпраці з українським ВПК.

Інша проблема - державні стандарти, якими Україна керується при замовленні у міжнародних партнерів агрегатів та комплектуючих для військової техніки та зброї. "Нам видають технічне завдання і там сотні посилань на ГОСТи СРСР. Це значить, що ми робитимемо українській армії застарілу радянську техніку. Можливо є доцільність робити її вже за стандартам НАТО?", - каже представник ізраїльської компанії.

На це українські чиновники відповідають, аби перейти на стандарти НАТО Україні потрібно 21 мільярд гривень. Таких грошей поки що в країні немає.

Пропустити розділ Більше за темою

Більше за темою