Коментар: З повагою до Польщі!
Розпочата у середу, 13 січня, процедура перевірки нещодавно прийнятих суперечливих польських законів складається з багатьох етапів. Спочатку йтиметься про обмін інформацією, потім будуть поради Європейської комісії, згодом - перевірка результатів та, як наслідок, у гіршому разі позбавлення права голосу в Європейській Раді. Утім, останнє рішення мають одноголосно ухвалити всі інші глави держав та урядів країн-членів ЄС.
Лише наївні люди можуть повірити в те, що це зможе збити з курсу новий націонал-консервативний уряд у Варшаві. Тим більше, що прем'єр-міністр Угорщини Віктор Орбан уже запевнив польський уряд у своїй солідарності. Тож йдеться лише про чисто символічний жест, що радше нагадує рик паперового тигра. Хай там як, а цей захід, попри свою деяку неефективність, за певних умов може допомогти.
Але стане в пригоді він лише тоді, коли Європейська комісія, замість того, щоб лише погрожувати, розпочне з Польщею діалог. Багато-що залежить від потрібного тону. Польські особливості слід поважати. На поляків - байдуже, чи є вони прихильниками Ярослава Качинського, чи ні - просто не справлять враження погрози та тицяння на них пальцем з-за кордону. Особливо німецьким політикам в Брюсселі треба навчитися, що критика Польщі - це така ж делікатна справа, як і критика у випадку з Ізраїлем. Діалог, а не перебільшена критика, ось правильний шлях.
Тож реформи націонал-консервативного уряду Польщі зараз слід розглядати тверезо та неупереджено. Поради Європейської комісії, якщо такі будуть, повинні в будь-якому разі виголошуватися та оприлюднюватися після консультацій з польським урядом. Адже переговори з тодішнім урядом Качинського щодо Лісабонської угоди довели, що поляки можуть довго вичікувати й лавірувати з метою домогтися для себе найбільшого та найкращого. Але врешті-решт їх все ж таки вдалось схилити до компромісу.
Це - складне завдання, але розв'язати його можна - принаймні в тому разі, якщо обидві сторони ставитимуться одна до одної з повагою та терпінням.