Коментар: Політика щодо біженців - серцю потрібен розум
І ось раптом він тут - Вольфґанґ Шойбле. І він щось сказав. По темі цього року - про біженців у Німеччині. Міністр говорить образами та порівнює приплив шукачів притулку з лавиною. Такою, яка нарощується та стає неконтрольованою. Шойбле помітно довго мовчав щодо масового прибуття сирійців, афганців та інших, і нарешті вирішив висловитися. А це більше, ніж тривожний сигнал.
Оскільки великий сеньйор ХДС - це інституція. Лояльність належить до його основних чеснот. Хоча Анґела Меркель упродовж останніх років не завжди чуйно поводилась із ним, він все ж таки залишається її вірним другим пілотом у щоденних справах в Берліні. Його порівняння біженців з лавиною може бути початком кінця політики під гаслом "Ми можемо це зробити!". Шойбле має владу. Він може, якщо захоче, стати очільником критиків Меркель. Особливо тому, що зараз у канцлерки немає конкурентів, які кидають їй виклик. Тож усі очі та вуха спрямовані на нього, адже політична риторика постійно змінюється.
Меркель потрапила у пастку, яку обрала сама
У коаліції все йде шкереберть. Анґела Меркель дедалі відкритіше стає мішенню у лавах власної партії. Чи переживаємо ми зараз "заколот проти Меркель", як написала газета taz? Коротко кажучи, йдеться про ревізію політики "відкритих дверей". Водночас це призведе й до явки з повинною Меркель. Канцлерка не може просто сказати: "Ну гаразд, відтепер діятимуть обмеження" - без ризику для посади.
Міністр внутрішніх справ Томас де Мезьєр поставив під серйозний сумнів політику Меркель "притулок без обмежень". У своїх наслідках це може бути доволі небезпечним для політичного виживання коаліції.
Де Мезьєр, який, власне, теж є довіреною особою Меркель, упродовж кількох днів зміг двічі за спиною у своєї керівниці відкоригувати її політику: право на возз'єднання родини для сирійців має бути обмежене, а дублінських домовленостей варто знову дотримуватись. Меркель почувається ошуканою, а соціал-демократи - не в гуморі. Утім, найгіршим є сигнал назовні: "Ми не можемо!" Томас де Мезьєр як Томас-горе? Однак саме такий висновок є хибним.
Міністр внутрішніх справ має рацію. Оприлюднені дані відповіді на запит до МВС, що відповідальний департамент не має жодної гадки, скільки біженців зараз перебувають у пунктах прийому біженців, є доказом того, що щось вийшло з-під контролю. І де Мезьєр намагається повернути човен "Німеччина" на правильний курс та знову стати господарем становища. Ось чому він проявляє негласну твердість. І це добре.
Обмежити притік біженців заради внутрішнього миру
Річ ось у чому: привітання - це первиниий жест. У довгостроковій перспективі здійснити підтримку біженців, не кажучи вже про інтеграцію мільйона людей, вочевидь, неможливо. Логістично та бюрократично влада на місцях якось впорається, але у цілому.... Ті, хто бояться та занепадають духом, не хочуть експериментів. Уряд не повинен давати їм привід об'єднуватись та поширювати ксенофобські настрої країною. Краще добре турбуватися про тих, хто вже тут, аніж погано про більшу кількість.
Зрозуміло одне: політика щодо біженців стане вирішальною для перебування Меркель на посаді канцлерки. Зараз вона опинилась між Нобелівською премією миру та відставкою. Між канонізацією та ганьбою. І останнє виявиться поганим не тільки для Меркель та іміджу Німеччини за кордоном. Якщо у сердечному пориві ми не розрахуємо сил та не зважатимемо на розум, це стане суспільною катастрофою. Адже візитівкою нашого суспільства є консенсус, котрим, однак, не потрібно зловживати. Тож Анґела Меркель повинна знайти шлях, як скоригувати свою політику, інакше це зроблять інші. І одним з них може стати Вольфґанґ Шойбле.