Класика моди виринає на поверхню: закритий купальник

Ніжна та така, що швидко сохне: вимоги дизайнерів моди до тканин для купальників стають все більш високими. У купальному сезоні 2015 року попитом користуються суцільні різнокольорові купальники для плавання та засмаги. Цей класичний тип купального костюма вже давно відібрав у бікіні перше місце за популярністю.

Перші купальні костюми для дам та чоловіків, які закривали майже все тіло, виникли у XVIII столітті. Купалися в одязі з товстої вовни або бавовни, яка у воді стає дуже важкою й довго сохне. Чоловіки та жінки мали купатися окремо. І лише на пляжі можна було знову разом проводити час. Згодом у громадських купальнях поділ скасували.

Із поширення туризму на початку ХХ століття відпочинок на морі почав входити в моду. Купальники стали вужчими, з’явилися перші моделі з еластичного трикотажу. Купальні головні убори ще зберігали характер капелюшків та мали захищати від сонця. Купальники, які закривають значну частину тіла, як на цьому фото 1910 року, були як для жінок, так і для чоловіків.

"Ревучі двадцяті" нарешті привнесли в купальники більше модного шику: лаковані паски, золотисті ґудзики та блискітки робили купальники підкреслено гламурними. В цей час тканина щільно облягала худі фігури, у великих розмірах такі моделі не постачалися.

Як зірка водного шоу олімпійська плавчиня Естер Вільямс одразу потрапила до уваги голлівудських агентів. Через Другу світову війну професійна спортсменка не змогла взяти участь в Олімпійських іграх 1940 року через їхнє скасування і тому була вимушена заробляти гроші іншим чином. Її кар’єра як акторки та привабливої русалки була стрімкою, згодом вона належала до найбагатших жінок Голлівуду.

Знамениті форми американської кінозірки Мерилін Монро найкраще проявили себе саме в купальнику - крім нього, вона мала на собі для фотографій лише пару крапель Chanel Nr. 5. Перший успіх прийшов до Мерилін у 1940-вих роках, коли вона рекламувала купальник Pirelli (на фото) - до того, як зробила кар’єру акторки у Голлівуді.

Вибори "міс світу" та "міс Німеччина" у 1950-тих роках були дуже сміливими, як на той час. Журі оцінювало не лише тіло. Розлучені жінки, до прикладу, не допускалися до участі у відборі. Зовнішній вигляд кандидаток на фото 1956 року стримано підкреслюють туфлі на високих підборах та купальники. Зачіски були укладені хвилями, які для плавання зовсім не підходить.

Після того як поп-арт зробив фурор не лише в Америці, але й у Європі, модельєри також почали застосовувати абстрактні візерунки та геометричні фасони: "оп-арт" - так називався напрямок стилю у 1960-тих роках. Один із найвідоміших модельєрів француз Андре Курреж використав конструктивістський фасон і для купальної моди. На фото можна побачити моделі з його берлінської колекції.

У 1960-тих роках квітчасто-креативні шапочки для купання вважалися дуже сучасними: для таких жінок, як Джина Лоллобриджида, - на фото з Шоном Коннері - обов’язковий аксесуар. Поряд із жіночими купальниками, оснащеними чашечками бюстгальтера, в кожній сумці з речами для купання мала бути й гумова шапочка. Чоловіки носили спортивні варіанти, які мали захистити басейни від волосся, що випадає.

Американський телесеріал "Рятівники Малібу" долучився до написання історії пляжної моди. Купальні костюми дівчат-рятівниць, які демонстрували більшу частину стегон, на початку 1990-тих набули популярності в цілому світі. Щоби продемонструвати пишні форми виконавиці головної ролі Памели Андерсон, яскравий червоний купальник зробили ще більш відкритим. Культовий серіал показали у 144 країнах світу.

Важливе питання для всіх дизайнерів купальників: скільки тканини можна використовувати? Межа між бікіні та трохи більш закритим купальником - досить нечітка. Тут, на подіумі в рамках тижня моди у Маямі-Біч, США, представлено модель у стилі ретро сезону 2011 року.

Леді з великими формами - це справжній виклик для дизайнерів купальних костюмів. Але сучасні матеріали для купальників - надзвичайно еластичні. Хороші купальники мають бути однаково добре носитися як у мокрому вигляді, так і під сонцем на пляжі. На фото видно якість моделі, пошитої із двох шарів тканини, аби краще тримати форму. Утім, моделі великих розмірів рідко можна побачити на подіумі.