Коментар: Гарний день для футболу
Перечекати. Мовчати. Глузувати. Так чинив Йозеф Блаттер дотепер. "Криза? Що таке криза?" - спитав він одного разу, скоріше, зухвалим, ніж риторичним тоном під час однієї з чисельних криз довіри, які спіткали ФІФА протягом останніх років. Вічний Блаттер, здавалось, підносився над будь-якою, навіть обґрунтованою критикою. Або іншими словами: вона його просто не цікавила. До цього часу.
Він іде. Можна поставитись формально до цього видиху, який нині зробив футбольний світ. Гарний день для футболу. Принаймні є три причини вважати так.
Три підстави для оптимізму
По-перше. Це гарний день, оскільки Блаттер повинен відповісти за брудну культуру корупції, яка набула системних форм у Міжнародній федерації футбольних асоціацій. І хоча йому особисто ще не закинуто жодних звинувачень у хабарництві, він, вочевидь, був про все поінформований: прокуратура вважає доведеним, що Блаттер знав про корупційні перекази на суму у 142 мільйони швейцарських франків. Блаттер не мав нічого проти корупційних оборудок у власній вотчині - робив тільки символічні жести та намагався відцуратись. І от понад десяток високопоставлених чиновників ФІФА, багато з яких були довіреними особами Блаттера, підозрюються у корупції. Відсутність підозр щодо нього, але знання про оборудки робить його співучасником корупціонерів.
По-друге. Це гарний день, оскільки ФІФА отримала назад хоча б частинку втраченої довіри. Щонайменше є надія, що таким чином буде покладено край облудству. Чи не занадто йшлося про "прозорість" - але все залишалось у темряві. Наприклад, розмір зарплатні Блаттера становив "державну таємницю" ФІФА. Або порожні фрази "Fairplay": як до них пасують конверти з хабарями, які у 1998 році проклали шлях Блаттеру до президентства? Та й "відповідальність" за нинішній скандал Блаттер взяв на себе тільки вербально - дуті фрази. До цього часу.
Тепер питання до UEFA
По-третє. Це гарний день, оскільки відкритий шлях до початку нового. ФІФА може реформуватись та презентувати себе по-новому, викинути за борт старі правила гри, виставити корумпований персонал за двері. Так, Блаттер міг піти з посади і раніше. Його виборча перемога зашкодила його конкурентам та позначила його останній тріумф - з ринга він іде як непереможний чемпіон. Однак і цей факт сповнений позитивом: розбита опозиція може сформуватись по-новому навколо ганебно неєдиних європейців. Вона може і повинна взяти на себе відповідальність та показати, як може виглядати покращена ФІФА. Наприклад, якщо вона чесно визнає, чим саме є міжнародна федерація: не невеличким благодійним об'єднанням за нормами швейцарського права, а орієнтованим на прибуток концерном. Чесність - оце був би початок!
І останнє: між цими рядками читається надія. Чи стане відставка Блаттера початком революції у ФІФА, доведеться зачекати. Однак шанс є. Наразі бракує тільки того, хто ним скористається.