Альтернативні поховання: стати деревом після смерті
8 квітня 2015 р.
Яке дерево було вашим найулюбленішим: клен, гінкго чи може дуб?
Це питання ставлять собі все більше людей - і не як жарт, а важливий вибір. Так каже Рожер Моліне. Він є засновником фірми Urnabios, що виготовляє урни, які з часом перетворюються на дерева. У посудину, яка біологічно розщеплюється, разом з людським попелом поміщають насіння рослин. Таким чином, з людських останків через декілька років має постати нове, зелене життя.
Моліне вже продав 20 тисяч своїх біоурн. Біопоховання стали справжнім трендом. А ті, кому ідея перетворити себе на дерево видається аж надто радикальною, можуть принаймні замислитись на похованням під деревом: тільки у Німеччині є 300 лісів для "природних поховань".
Упокій у лісі
Й справді, простежується тенденція до зростання популярності альтернативних поховань, стверджує Яна Ґісс з FriedWald (поєднання слів, з німецької можна перекласти як "лісокладовище". - Ред.) - найбільшої та найстарішої фірми з "природних поховань" у Німеччині. 54 тисячі людей вже знайшли свій останній притулок у лісах компанії, і 135 тисяч - ще за життя зареєструвалися, висловивши бажання бути похованими серед дерев.
"Відкрите небо, дерева, повітря, шурхіт листя, пташиний спів - багатьох людей це заспокоює. Це саме ті моменти, які складно відчути на звичайному кладовищі", - стверджує Яна Ґісс.
Часто хочуть бути похованими на лісокладовищах саме люди, наближені до природи, каже Ґісс, - власники домашніх тварин, любителі мандрівок, шанувальники лісів. Але є й люди, яким атмосфера звичайного кладовища просто видається гнітючою.
Не варто шукати на лісокладовищах традиційні хрести - їх заміняють скромні іменні таблички на деревах. Якщо поховання було анонімним, тоді могила залишається зовсім невпізнаною. Про прикрашання могил квітами - як це часто буває на німецьких кладовищах - можна забути, на лісокладовищах все має бути якомога природнішим. Мох, папороть, дикі квіти - або, в залежності від пори року, листя чи сніг. Той факт, що нащадки не будуть змушені десятиліттями доглядати за могилою, для багатьох є ще одним аргументом на користь поховання на лісокладовищі.
Повернути трохи природі
Прагматичні причини та любов до природи протягом життя - це, все-таки, ще не всі фактори, які впливають на рішення людей бути похованими серед дерев, - вважає Ханна Рамбл. Британська антропологиня багато років досліджувала, чому ж люди схиляються до "природного поховання" у відведених для цього лісах. Вони думають не тільки про себе, а й про природу. Мова йде про те, щоб у кінці життя їй трохи повернути.
"Через те, що тіло не забальзамоване, могили - рівні, а труни - розкладаються, тіло стає чимось на кшталт джерела. Тоді процес розкладання перестає бути огидним, а просто стає джерелом для нового життя, землі або дерев. Це надзвичайно заспокоює людей", - вважає антропологиня.
Можна уявити, що певним чином так продовжується земне життя людини. Замість того аби розглядати життя та смерть як повністю протилежні поняття, люди, які вирішили бути похованими у такий спосіб, вважають, що життя та смерть - неперервні. Мова тоді може йти не про протилежність цих понять, а про життєві цикли, каже Ханна Рамбл.
Ця наближена до природи позиція, бажання "вирости у природі" та "рециклювати себе", багато в чому залежить і від громадської думки, вважає Ханна Рамбл. "Ми чуємо так багато про довкілля, глобальне потепління, нас постійно закликають рециклювати наш одяг, наше сміття. Все це є частиною дискусії в нашому суспільному житті і призводить до того, що ідея природних поховань вже не виглядає чудернацькою. Люди можуть над цим замислюватись, адже в інших сферах життя схожі ідеї вже стали буденністю".
Стара концепція, осмислена наново
Концепцію поховання серед природи лише умовно можна назвати новою. Рамбл сміється: "Історики та археологи, звісно, скажуть мені, що вони досліджують такі речі, яким вже тисячоліття".
Та все-таки у такій добре організованій формі ця концепція не є старою. 20 років тому лісокладовище з’явилось у Швейцарії, а з 2001 року - й у Німеччині.
Люди, які заповідають поховати себе у такий спосіб, не обов’язково атеїсти - багато поховань супроводжуються християнськими ритуалами, пояснює Яна Ґісс.
Вартість послуги
Як правило люди, які цікавляться похованням на лісокладовищі, завчасно обирають собі дерево. Вартість поховання під деревом у лісі починається від 770 євро - але тоді потрібно ділити дерево ще з кимось. Дерево для окремої родини до 10 місць коштує від 3350 євро - залежно від місця розташування, вигляду та виду дерева.
Якщо хтось не хоче бути похованим під деревом, яке вже виросло, а прагне, щоб рідні на його останках виростили нове - в іншому місці, той дешево відбудеться: біоурни Рожера Моліне з насінням коштують близька 150 євро. Купівля біоурни є легальною у всіх країнах, каже Моліне. А от місце, де вона може бути закопана, все-таки залежить від країни.
У той час як у Німеччині існує так званий "цвинтарний примус", за яким останки людини можна зберігати тільки на звичайному кладовищі або ж на лісокладовищі, у Великобританії все набагато простіше - урну з попелом рідні можуть закопати, наприклад, у власному саду. Відкритим залишається тільки питання вибору дерева. За словами Рожера Моліне, найчастіше люди обирають клен.