Інтерв’ю DW

Протягом останніх тижнів Держдума Росії підготувала низку нормативних актів, які обмежують записані у російській конституції права і свободи громадян. Приміром, 22 квітня у третьому читанні депутати схвалили законопроекти, спрямовані на боротьбу з тероризмом. Перший з них, зокрема, передбачає покарання не тільки за організацію, а й за підготовку масових заворушень.

Другий - посилює державний контроль над інтернетом. Згідно з законопроектом, блогери, чиї сторінки в мережі відвідують понад три тисячі користувачів на день, повинні подавати інформацію про себе до відповідного державного відомства, а самі сайти заноситимуть до спеціального реєстру. Така законотворча активність припала на той час, коли Росія анексувала Крим, а ситуація на південному сході України є вкрай напруженою.

У розмові з кореспондентом DW засновник партії "Яблуко", а нині очільник однойменної фракції у Законодавчому зібранні Санкт-Петербурга Григорій Явлінський розповів, до чого може призвести політика самоізоляції, а також поділився своїми думками про анексію Криму та ідею федералізації України.

DW: У чому причина подальшого посилення внутрішньої політики Кремля та його зовнішньополітичної експансії?

Григорій Явлінський: Це відповідає тому курсу, якого дотримується Росія за третього або, якщо хочете, четвертого президентського терміну Володимира Путіна. Ідея цього курсу в тому, що він – антиєвропейський, орієнтований на створення ізольованої держави, яка живе за якимись власними правилами, що не відповідають ані міжнародному праву, ані напрацьованим після Другої світової війни основам європейської цивілізації. Але що найголовніше – цей курс абсолютно не відповідає російській конституції.

Це – спроба створити політичну автаркію, себто державу, яка сама задовольняє свої потреби, сама собою задоволена, і ніхто їй більше не потрібний. Але відірваність Росії від сучасного світового розвитку буде обійдеться країні й народу дуже дорогою ціною.

Чи відповідає цьому курсу анексія Криму?

Так, звичайно! Ця анексія демонструє тенденцію розвитку цієї "особливої", антиєвропейської Росії. Згідно з цією тенденцією, не треба розвивати наявні території й витрачати на це дедалі більші гроші. Такою є логіка 18-го століття. Щоправда, за тих часів, захоплюючи нові території, з них стягували податки. А тут все навпаки – гроші вкладатимуться у нові захоплені території. Та й тут я думаю, що цьому незабаром настане кінець. Уся ця логіка спрямована на побудову так званого "третього шляху". Але будівники "третього шляху" забули, що він веде до "третього світу".

А з часом цей шлях призведе до розпаду Росії. Це не станеться через день або через рік. Найтяжчі наслідки можна буде відчути за п’ять-шість років. Тому вже зараз потрібно думати про те, що антиєвропейський розвиток Росії іде всупереч з сучасними реаліями. І плата за це буде важкою.

Деякі експерти стверджують, що російська економіка перебуває на порозі спаду. У зв’язку з цим чи можна вважати, що ескалація ситуації, яку провокує російська влада на південному сході України, є певним маневром, що покликаний відвернути увагу населення власної країни від економічної кризи, яка насувається?

Я вважаю, що це не більш ніж політологічні спекуляції. Адже якщо в Росії цілком реально почне знижуватися рівень життя, населення не зможе відволікти від цього навіть пропозиція Рогозіна закріпитися на Місяці. Це два процеси, які не пов’язані між собою. Російська економіка має величезні проблеми інституційного характеру. Керівництво Росії цих проблем не бачить, не розуміє і вирішувати їх не хоче.

Що ж до подій, пов’язаних із Україною, то нещира і двозначна політика, яку зараз реалізує Росія відносно південно-східних регіонів сусідньої країни, є очевидною. Адже Росія проводить інформаційну політику, спрямовану на створення дедалі більшого хаосу на південному сході Україні, і ця політика суперечить інтересам як мешканців цих регіонів, так і України в цілому, а у підсумку суперечить також інтересам самої Росії.

Росія наполягає на федералізації України. Якщо Київ піде на поступки, як це відобразиться на ситуації в країні?

Усе залежить від того, що під цим мається на увазі. Адже, в цілому, федералізація – це великі економічні права, в тому числі, у сфері оподаткування й відрахувань до федерального бюджету. Тобто це все те, чого Росія не робить сама для себе.

Якщо в Україні буде економічна федерація, то, в принципі, від цього може бути користь. Проте якщо йдеться про те, аби регіони накладали вето на якісь зовнішньо- чи внутрішньополітичні рішення, то це не федерація, а щось, націлене на подальший розвал країни.

Та найголовніше не це. Питання федералізації на сході України цікавлять менш ніж 10 відсотків населення. Приблизно 12 відсотків цікавить мовне питання. Насправді, мені здається, що ці люди, в першу чергу, зацікавлені в тому, аби не було бандитизму. Цих людей цікавить економічна перспектива і можливості вільної торгівлі. Ось про що треба вести діалог, а зовсім не про якісь російські химери, на кшталт пропозиції щодо федералізації.

Щодо невідомих угруповань озброєних людей, то це питання правоохоронних органів. Але не треба з них робити поборників якихось "донецьких республік" чи "луганських імперій"! Це нікому не потрібно.