Графіті як шкода
16 липня 2013 р.
Зелений слизький космічний прибулець з вишкіряними гострими зубами. Диявольська картинка? Чи дещо слабоумна? Так може подумати глядач, хоча насправді вираз "обличчя" прибульця з космосу може свідчити про повне його задоволення. Він є цілком легальним - з повним правом на існування як графіті на стіні будинку, спеціально передбаченій для розмальовування.
Однак Бонн має проблему - з нелегально розпиленими малюнками та розписами на стінах будівель, стовпах та у підземних переходах. Близько 90 тисяч євро щороку місто виділяє на знищення заборонених графіті - сума, яка не змінюється уже протягом кількох минулих років, каже Зіґфрід Госс. У боннському управлінні архітектури він відповідає за графіті та небезпечні речовини. Госс є організатором акції проти нелегального вуличного мистецтва. З тими, хто без відповідного дозволу розпилює фарбу, чиновник зустрічається у суді: "Спричинення шкоди чужому майну є злочином", - пояснює Госс.
Мільйонна шкода
Госс наводить приклад: популярними серед графітіманів є сірі "ящики-розподільники" телефонно-комунікаційних компаній чи інших підприємств. "Для видалення малюнків на одному з таких стовпів "митець" має відшкодувати від 200 до 300 євро", - пояснює чиновник. Інших карають виправними роботами, так званими соціально-корисними годинами. "Маємо ми і такий досвід: правопорушники-спреєри залучаються до очищення цих площ, аби вони бачили, скільки там роботи", - каже Госс.
"Партнерство заради порядку" як ініціатива міста, земельної та федеральної поліцій, Німецької залізниці та місцевих об'єднань сприятиме обміну досвідом у протидії нелегальному графіті в Бонні. На федеральному рівні заподіяна нелегальним вуличним мистецтвом шкода становить близько 200 мільйонів євро на рік.
Легально: і гарніше, і триваліше
Підземний перехід на одній з центральних площ Бонна. Довгі, недоглянуті стіни перетворились на обличчя великого сина Бонна - Людвіга ван Бетховена. Класичний портрет, виконаний розпилювачем фарби на замовлення міста.
Соковиті фарби та темне тло додають твору шляхетності. Так звані графіті на замовлення можуть утримати графітіманів увічнювати себе у цих місцях, каже митець Беньямін Собола.
Інший приклад - автовокзал у Бонні. "Його ми розмалювали десь три роки тому, і незважаючи на забруднення, графіті добре збереглись", - каже він.
Пристрасний прихильник графіті Собола нині уповноважений мерією знайти спільну мову з нелегальними митцями. На спеціально організованому семінарі він роз'яснює легальні можливості для мистецької самореалізації. До слова, ставлення міста до графітіманів-порушників Собола критикує: "Якщо порівняти Бонн з Кельном, то Кельн має більше площ, де дозволяється малювати, причому певну їхню кількість надають підприємці. На жаль, у Бонні такого поки що немає". На його думку, саме така можливість може врятувати колишню столицю Західної Німеччини від нелегального вуличного розпису.
Поради постраждалим
Однак ця можливість не переконує чиновників в Бонні, каже Госс. "Колись ця легальна площа вичерпається. І той, хто прийде малювати, подумає - ага, тут розпиляли фарбу, тож я візьмусь за наступну будівлю. А це знову злочин", - пояснює позицію міста представник міського управління архітектури.
Якщо на стінах з'являються небажані графіті, за словами Собали, діяти треба негайно: "За можливістю, відразу видаляти, інакше спреєри почуватимуться впевнено". Крім того фахівець з графіті радить: "До речі, уже є антиграфіті-лак, яким можна протидіяти малюнкам. Допомагає".
Грифи, паранджа та банани
Мотиви нелегальних спреєрів - від вандалізму через велич мистецтва до політичної активності. Однак якщо так звані "теги" - скорочення прізвищ авторів малюнків є, за визнанням самих спреєрів, мазнею, то є інші приклади, коли статус малюнків пояснити складно. Наприклад, "бананове графіті" німецького митця Томаса Баумґертеля прикрашають 4000 будівель та галерей.
Втім, у Лейпцигу регулярно реставрується та навіть отримала захист як пам'ятка "Мадонна з немовлям" Блека ле Роя. В Афганістані мисткиня Шаміза Хассані через графіті голубої паранджі за ґратами демонструє протест дискримінації жінок, а у Найробі активісти малюють грифів, показуючи корумпованість політиків.
Такі приклади стають для митця Соболи приводом чи не кожний прояв графіті визначати як мистецтво. Проте він наголошує: "Я - за легальні малюнки, оскільки і сам знаю, що за очищенням будинку можна провести цілу відпустку".