Використання безпілотників
20 січня 2013 р.
Уявімо такий сценарій: у прикордонному районі між Пакистаном та Афганістаном до села під'їжджає вантажівка. У селі – ярмарковий натовп. Спеціалісти ЦРУ, перевіривши знімки з безпілотника, дані супутникової розвідки та агентів, роблять висновок: водій вантажівки та його напарник – терористи. Їхній багаж – сотні кілограмів вибухівки.
Отже, вантажівка – це бомба на колесах. У селі можуть загинути сотні мирних мешканців. Щоб запобігти кривавій трагедії, оператору у США достатньо натиснути на кнопку. Безпілотник слухняно випустить ракету, вантажівка з терористами вибухне, не доїхавши до села. Теракт знешкоджено.
Трохи вбивчої статистики
Від червня 2004 до вересня 2012 року ЦРУ й командувачі армії США 344 рази віддавали наказ про обстріл цілей із безпілотних машин. Арифметика таких цілеспрямованих ліквідацій проста: убили одного-двох терористів – врятували життя десятків або й сотень мирних мешканців. Джон Бреннан, якого вважають можливим наступним головою ЦРУ, говорить про "хірургічну точність" таких ударів. За його словами, використання безпілотників дозволить "видалити ракову пухлину під назвою "Аль-Каїда" з мінімальною шкодою для сусідніх тканин".
Але прості сценарії бувають лише в Голлівуді. Що робити, коли за вантажівкою їде автобус із пасажирами? Жертвувати невинними життями одних, щоби врятувати інших? А якщо розпізнати терориста вдалося на 60 відсотків, а не на всі сто?
До вересня 2012 року тільки в Пакистані в результаті обстрілів із безпілотних машин було вбито, за різними даними, від 2562 до 3325 людей, серед них – від 474 до 881 цивільних. Це підрахувало незалежне бюро розслідувальної журналістики в Лондоні. Цифри так різняться, бо адміністрація США принципово не коментує операції з використанням безпілотників. Журналістам довелося збирати дані зі ЗМІ та опитувати очевидців на місцях.
Смертний вирок заочно і без суду
У 2011 році у США використовували безпілотників для цільового знищення терористів, членів незаконних збройних формувань та наркоторговців у Афганістані, Пакистані, Йємені, Сомалі, Лівії та Мексиці. Безпілотники застосовують також Великобританія, Ізраїль і Росія. У Німеччині поки що є тільки розвідувальні безпілотні машини.
Технічний прогрес зробив цільові ліквідації улюбленим методом ведення війни ХХІ століття, вважає американський експерт з питань безпеки Армін Крішнан. У своєму есе "Цілеспрямоване вбивство" Крішнан так узагальнює аргументи прихильників використання безпілотників: "Війна стала справедливішою та морально виправданішою, відколи на мушку потрапляють тільки винні чи відповідальні за неї".
На грані чи за межею закону?
Критики порівнюють використання безпілотників із замахом, позасудовою розправою чи вбивством, дозволеним державою. Із точки зору міжнародного права вбивство учасника бойових дій припустиме, якщо дві держави перебувають у стані війни. Але, наприклад, Пакистан і США офіційно не воюють. Отже, цільові вбивства на території Пакистану – нелегальні. Виняток: запобігання безпосередній загрозі життю людей.
Ситуацію, хоч і з натяжкою, можна порівняти зі смертельним пострілом поліцейського, який змушений убити злочинця, щоб урятували життя заручника. Однак поліцейський діє на території своєї країни, а вбивства з допомогою безпілотників, як правило, відбуваються на території інших країн.
У вересні 2012 року юридичний факультет Стенфордського університету і Школа права Нью-Йоркського університету опублікували спільну доповідь під назвою "Життя в тіні безпілотників". Автори дійшли висновку, що довести існування "безпосередньої загрози" у випадках використання безпілотників у Пакистані надзвичайно важко.
Оскільки Білий дім засекречує всі операції, дати юридичну оцінку таким діям неможливо. "США не виконують своїх міжнародно-правових зобов'язань, а саме: не забезпечують доступ до даних і не звітують про проведені операції", - написано в документі.
Безпілотники замість Гуантанамо
За відсутності інформації аналізувати ефективність використання безпілотників важко. Закони воєнного часу допускають "супутні втрати" – загибель цивільних осіб, якщо масштаби таких втрат можна порівняти з досягнутими цілями. Емпіричні дослідження, однак, наводять на протилежні висновки. За словами воєнного оглядача CNN Петера Бергена, ліквідувати особливо небезпечних або давно розшукуваних терористів вдається дуже рідко. Таких операцій – близько двох відсотків. А кількість мирних жертв – значно більша. Усе це тільки дестабілізує ситуацію в таких країнах, як Пакистан.
За попереднього президента США Джорджа Буша осіб, підозрюваних у тероризмі, затримували й кидали до спеціальних в'язниць, які знаходилися за межами юрисдикції США, нагадує аналітик Армін Крішнан. Там їх роками утримували без суду та слідства і навіть катували. Президент Барак Обама після своєї першої перемоги на президентських виборах пообіцяв покласти край беззаконню. Обіцянку не виконано: табір у Гуантанамо існує й досі. А у США тим часом "перейшли від практики затримання до практики цілеспрямованої ліквідації", констатує аналітик.