"Ангел Будапешта"
4 серпня 2012 р.
Будапешт 1944-го року: союзники висадилися у Нормандії, а Червона Армія відтіснила вермахт на Сході. Втім, Угорщина досі перебувала під нацистською окупацією. СС під керівництвом Адольфа Айхмана продовжував депортації угорських євреїв до таборів смерті. Близько 437 тисяч чоловіків, жінок та дітей вже було замордовано, коли Рауль Валленберг щойно прибув до угорської столиці.
Бажання допомогти
Рауль Валленберг народився 4 серпня 1912 року у шляхетній шведській родині підприємців та дипломатів. Він мав стати банкіром, але пішов іншим шляхом, бо вважав, що не має хисту банківської справи. Він вирушив до США, де студіював архітектуру й повернувся до Швеції у розпал Другої світової для того, щоби заснувати підприємство з імпорту продуктів харчування. У цьому йому допомагав його угорський діловий партнер Кальман Лауер.
Лауер намагався допомогти своїм родичам в Угорщині, а Валленберг отримав від шведського уряду таємну місію: 32-річний підприємець дістав 150 тисяч доларів зі С Ш А для того, щоби допомогти врятувати рештки угорського єврейства від загибелі. "Валленберг був не професійним політиком, а просто молодим чоловіком, готовим до здійснення гуманітарної місії", - розмірковує гамбурзький історик і журналіст Ульріх Фельклайн.
Як аташе шведського посольства Валленберг користувався дипломатичною недоторканністю й знав як цим скористатися. Він купував будинки, де порятовані ним знаходили притулок під шведським прапором. Він підкуповував посадовців, обіцяючи їм вигідні оборудки й погрожував їм політичними скандалами у разі їхньою відмови допомагати. Відтак у молодого шведа з’явилась ідея випуску "захисних паспортів", які б підтверджували громадянство нейтральної Швеції.
Таким чином йому вдалося вицупити декілька тисяч євреїв з пазурів СС та Гестапо. "Валленберг працював на всіх рівнях. Він підтримував контакти з командирами СС, вів переговори з Айхманом, він чинив тиск на німецьких посадовців у Будапешті", - каже Фельклайн.
Валленберг отримав розклад транспортного руху до таборів смерті й особисто зупиняв поїзди, що йшли на Освенцим, а також запобігав депортаціям та стратам, які проводили місцеві угорські нацисти. Подейкують відвага Валленберга вражала навіть деяких есесівців.
Смерть на Луб’янці
Коли радянські війська зайняли Будапешт у живих залишалося близько 100 тисяч євреїв. 16 січня 1945-го шведському урядові доповіли, що Валленберга взяли під радянську охорону. "Не знаю, я тут гість чи вязень", - жартував він сам. Відтак його сліди загубилися. Спочатку у Кремлі казали, що Рауля Валленберга вбили угорські фашисти, але насправді його було арештовано совєтами й перевезено до Москви.
Серед звинувачень проти нього було й таке: Валленберг шпигував на користь США й співпрацював з нацистським апаратом. "Ми знаємо про це від колишніх комісарів НКВС, які намагалися завербувати Валленберга", - каже Фельклайн, який вивчав московські архіви та говорив зі свідками подій.
Росія підтверджує
Але деякі історики вважають, що причина арешту була іншою: зв’язки його родини з великою шведською компанією, яка забезпечувала продукцією обидві сторони війни. Вони вважають, що радянська сторона хотіла використати Валленберга як вигідний козир на переговорах зі шведами. Ті ж історики закидають Швеції занадто пасивну реакцію на зникнення Валленберга, можливо через бажання Стокгольма підтвердити в очах Москви свій статус нейтральної держави вже у часи Холодної війни.
7 лютого 1957-го року СРСР офіційно повідомив шведській стороні про смерть Рауля Валленберга унаслідок серцевого нападу 1947-го року у лікарні на Лубянці, де розташована штаб-квартира НКВС. Втім, доказів надано не було. 1989-го року його родичам були передані деякі особисті речі, як його паспорт, календарик та портсигар. 2001-го року Росія підтвердила старі припущення - Валленберга розстріляли.
Але додаткової інформації знову не було надані. Лише документи з російських архівів можуть пролити світло на справжні обставини смерті Валленберга.
Спадщина дипломата
Про Валленберга знято безліч фільмів, написано чимало книг..Вийшла навіть опера та поп-пісня. Він посмертно отримав найвищу нагороду короля Швеції, а ізраїльський меморіальний комплекс Яд Вашем відзначив його почесним званням "Праведника народів світу". Були ще й відзнаки Європейським призом прав людини 1995-го року та пам’ятна табличка у синагозі Будапешта. Дехто називає його "Ангелом Будапешта".